«Служба у ЗСУ — це сила і відповідальність водночас»
Владислав — командир понтонного взводу понтонної роти 211-ї понтонно-мостової бригади Сил підтримки ЗСУ, родом із Хмельницької області.
Шлях воїна розпочався у Кам’янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 16 років хлопець вступив до Національної академії сухопутних військ імені П.Сагайдачного, де здобув спеціальність управління інженерними підрозділами військ та сил.
«Перші два курси навчання пройшли під гаслом підготовки, але коли почалося повномасштабне вторгнення, ми одразу перейшли до практики: постійні заняття на полігоні, стажування в різних частинах та бойова підготовка — це й сформувало мене як командира. А вже з 2025 року я з гордістю служу командиром понтонного взводу і впевнений: справжня сила — у відданості своїй країні та команді, бо разом ми непереможні», — розповідає військовий.
У родині Владислава батько — військовий, який завжди був та є для нього прикладом мужності і честі. Саме така сімейна підтримка і внутрішня мотивація зробили з нього сильного лідера та надійного командира.
«Батько завжди був для мене прикладом справжнього чоловіка, захисника та відданого воїна! Я мріяв, коли підросту, бути таким же: сильним, мужнім, незламним і відповідальним, саме тому з раннього дитинства я дуже хотів стати військовим. Ось і збулась моя мрія!», — ділиться Владислав.
Щодо своєї роботи — розповідає: «Моя робота полягає у глибокому знанні технічної бази та у щоденній роботі з людьми — це найскладніше, але водночас і найважливіше завдання. Важливо пояснити кожному, чому їхня робота має значення, навчити та показати всі нюанси власним прикладом. Лише так можна досягти повного розуміння і злагодженої роботи. Коли вдається створити справжній колектив, де кожен відчуває підтримку і відповідальність, робота стає якісною і ефективною, а це вже успіх у будь-якій військовій справі!» — промовляє захисник.
Розповів Владислав і про досвід виконання бойових завдань на лінії вогню: «Найбільше мене вразили прифронтові території з сірою, неприємною атмосферою, де всюди розруха, все знищено, але водночас люди залишаються згуртованими.
На Сумському напрямку разом із бійцями бригади ми активно займалися будівництвом та укріпленнями фортифікаційних споруд — це справжній виклик і водночас велика відповідальність», — каже військовий.
«Моя найзаповітніша мрія — це мир і кінець війни. Після цього я планую продовжити службу у Збройних Силах України, щоб разом відбудовувати нашу країну. Вірю в нашу перемогу і майбутнє, яке ми будуємо разом!», — розповідає він і закликає тих, хто ще вагається, долучитися до війська. « Потрібно боронити найцінніше і найрідніше, що ми маємо. Лише разом ми зможемо прискорити нашу перемогу та звільнити Україну від ворогів! Час діяти зараз!» — гордо каже Владислав.
Група комунікацій 211-ї понтонно-мостової бригади
