Історія артилериста
Від кабелів і генераторів до артилерійської гармати: «Тор» пройшов шлях від радіотелефоніста до гармашa й нині нищить ворога на Куп’янському напрямку.
Історію бійця розповіли у 33-й окремій механізованій бригаді імені Дмитра Байди-Вишневецького.
«Тор» — артилерист. Колись чоловік заробляв ремонтом електронної й комп’ютерної техніки, а на початку 2023 року пішов воювати.
«Служити я одразу потрапив до 33-ї. На полігоні, коли лише формувалася бригада, мене одразу відібрали в артилерію. Злагоджувалися, навчалися, опановували бойову техніку. Вишколювали нас дуже інтенсивно — ми тоді одразу зрозуміли, що розслаблятися не варто», — ділиться у розмові боєць.
У травні 2023 року «Тор» вирушив у район виконання бойових завдань на Запорізькому напрямку. «Ми прибули в околиці Малої Токмачки. Я був тоді на посаді радіотелефоніста, тож займався здебільшого кабелями, генераторами, батареями. Це все треба було налаштовувати, ремонтувати, перевіряти. Крім того, я ще й навчився працювати із засобами радіоелектронної боротьби», — розповідає військовий.
Поступово «Тор» набував досвіду й водночас приглядався до роботи гармашів. Згодом був переведений на посаду номера обслуги гармати.
«Справжнім артилеристом я став уже тоді, коли наша бригада воювала на Донеччині. На Добропільському напрямку почав служити в артилерійській батареї. Перший бойовий вихід із екіпажем мав біля села Приют. Ми зайшли на позицію, замаскували гармату, збудували бліндаж і почали бойову роботу. Стріляли ми там часто і влучали часто», — каже «Тор».
Гарматна батарея нещадно знищувала укриття, бойову техніку й живу силу ворога. «За такий тривалий час служби бойові будні зливаються ніби в один. Завдання наші ми виконували ефективно, а я добре знав свою працю — носити снаряди й подавати їх заряджаючому».
Від лютого 2026 року «Тор» воює вже на Куп’янському напрямку.
«Наша батарея перейшла на Харківщину навіть трохи раніше за інші. Погода в ту пору була для нас недобра. Уночі лід і мороз, а вдень відлига. Тож заїхати на позицію було дуже непросто. Та й облаштувати її — так само. Вода затікала в капоніри й замерзала. Добре нам тоді довелося попрацювати, аж поки ми не облаштували нашу позицію. Ну, й одразу взялися до бойової праці», — зізнається воїн.
«Тор» скупий на слова, але за кожним із них — тяжка щоденна праця артилериста. Мороз, дощ, спека. Піт і постійна втома. Але водночас і усвідомлення важливості своєї служби. «Треба більше розказувати й показувати людям, що саме відбувається у війську. Що ти потрапляєш на службу з нормальними, відповідальними, порядними, вмотивованими людьми — і тут немає чого боятися, що пропадеш. Бо ти знаєш, із ким ідеш і за що воюєш», — ділиться боєць.
Побратимство, злагоджена праця, розуміння мети. Так кується Перемога України.
