«Пиши своє — збивай вороже»

27 жовтня, у День української писемності та мови, українці в різних куточках світу об’єдналися навколо рідного слова, долучившись до Радіодиктанту національної єдності.

До всеукраїнської ініціативи доєдналася вкотре й Центральна публічна бібліотека Хмельницького. У читальному залі книгозбірні зібралися охочі перевірити свої знання української мови, відчути причетність до масштабної національної події та разом написати диктант, який щороку об’єднує українців незалежно від віку, професії чи місця перебування.

Цьогорічний текст мав назву «Лист, який не закінчується». Його автор — український письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь. Читали текст наживо вчитель української мови та літератури Артур Пройдаков і співачка, громадська діячка та волонтерка Даша Астаф’єва.

Особливого змісту події надала сама ідея авторського тексту. «Лист, який не закінчується» — це розмова з кимось близьким, спроба сказати найважливіше навіть тоді, коли відстань розділяє людей. Автор прагнув, щоб кожен учасник сприйняв написане по-своєму, подумав про тих, кому хотілося б адресувати найважливіші слова. Адже саме мова дає нам можливість бути почутими, зберігати близькість і підтримувати одне одного навіть у непрості часи.

Артур Дронь — не лише письменник, а й військовий, який захищав Україну на Донеччині, Харківщині та Запоріжжі. Він є автором поетичної збірки «Тут були ми» та книги прози «Гемінґвей нічого не знає», лауреатом Премії імені Юрія Шевельова 2025 року. Його досвід надає розмові про близькість, людські зв’язки та силу слова особливої глибини.

Так, Радіодиктант національної єдності дає можливість перевірки грамотності. Та передусім це спільна дія, у якій кожен має своє місце: тисячі людей одночасно пишуть ті самі слова, думаючи кожен про своє, але залишаючись частиною великої української спільноти.

Цьогорічна акція супроводжується збором коштів на проєкт «Дронопад» благодійного фонду «Повернись живим», гасло — «Пиши своє — збивай вороже».

У День української писемності та мови згадаймо, що ми всі об’єднані любов’ю до нашого слова. І хай воно ЖИВЕ — у нашій щоденній розмові українською, у прочитаних книжках, у спільному написанні диктанту, у збереженні культурної спадщини та в усвідомленні того, що мова єднає нас у спільноту, здатну чути, розуміти й підтримувати одне одного.

Управління культури та туризму ХМР