Мелітопольці в Хмельницькому

Від початку воєнного стану в область перемістили свої бізнеси 60 промислових підприємств та сотні підприємців. До Хмельницької міської тергромади прибули 20 підприємств, також найбільше переселенців відкрили і відновили тут свої бізнеси. Більшість з них стали учасниками державної і місцевої програм підтримки релокованого бізнесу і своєю працею, активною громадянською позицією стали прикладом, як не здаватись, не опускати рук і рухатися вперед.

Нині за особистими історіями українців, які розпочали в Хмельницькому власну справу, можна вивчати географію країни. Ці дві історії — про нескорених мелітопольців, які пройшли реальні жахи ворожого вторгнення, пережили окупацію і розпочали нове життя.

Меседжі на гільзах

Подружжя Онищенків в Мелітополі Запорізької області мало власну справу —крамницю “Бетховен” з виготовлення індивідуальних товарів з гравіюванням. “Ми робили гравіювання на металі, склі, дереві, шкірі. Мали різні верстати. Виготовляли й браслети, і брелоки, і армійські жетони”, — розповіла Юлія Онищенко. Шість років вони розвивали сімейний бізнес і досягли значних успіхів. Коли місто захопили рашисти і влаштовувати свої “порядки”, жити й працювати стало неможливо. Зібравши дітей, найнеобхідніші речі та прихопивши з майстерні один верстат з трьох, сім’я виїхала в Хмельницький.

За сприяння державної грантової програми підтримки малого і середнього бізнесу для ВПО Юлія отримала 250 тисяч гривень для розвитку підприємництва. За ці кошти вдалося придбати третій верстат і розширити виробництво. “Зараз у майстерні працюють чотири людини. Але шукаємо ще одного працівника для роботи на верстаті. Навіть готові навчити його з нуля”, — каже підприємниця. Зараз у майстерні гравіюють переважно військову продукцію: армійські жетони, металевий посуд. Також виготовляють сувеніри: браслети, блокноти та ручки. А ще співпрацюють з волонтерами, підтримують ЗСУ. Зокрема, роблять художнє гравіювання з патріотичною символікою на гільзах різного калібру, які потім продають на аукціонах. “Гільзи для гравіювання волонтери привозять нам з бойових позицій. Особливі для нас — з рідної Запоріжчини, і гравіювання на них — як символічний меседж: ми тримаємося, ми разом”, — каже Юлія. Втім найбільша мрія родини — повернутися після перемоги додому.

Її дизайнерські речі носять за кордоном

31-річна мелітополька Тетяна Дудка жила з сім’єю під окупацією понад місяць. “Вранці 25 лютого розпочались жахливі обстріли. Розтрощені будинки, крамниці, автівки. Вже 1 березня росіяни окупували місто. Але на той момент ми не відчували страху, — розповіла Тетяна. — Не боялися ані їхніх танків, ані зброї. Виходили на мітинги і звертались до “асвабадітєлєй”: “Мелітополь — це Україна. Ми вас не кликали!”. Втім окупанти продовжували викрадати людей, тримати їх у підвалах та бити, проводили обшуки. Тетяна втратила домівку, родичів, бізнес. Та найбільше боялась за сім’ю, і в квітні 2022 року з двома дітьми вирушила з міста. Добиралися до Запоріжжя в евакуаційному автобусі, на підлозі в проході, близько 10 годин, бо довелось минати 17 блокпостів, де росіяни роздягали та допитували чоловіків, перевіряли документи, телефони. І лише, як автобус доїхав до блокпоста з українськими прапорами, — всі з полегшенням видихнули.

“У мене в Мелітополі була своя студія краси. Я візажист і стиліст. Але коли приїхали в Хмельницький, у мене була депресія від усього пережитого, втраченого. Але сидіти й страждати — не для мене. І вирішила спробувати розмальовувати одяг, аксесуари, про що колись мріяла”, — каже вона. Спершу зробила дизайнерський розпис для своїх подруг, їм обновки дуже сподобалися. Це надихнуло, і талановита дизайнерка почала розписувати на замовлення одяг та сумки. “Спочатку знайшла постачальників одягу. Це одесити, які відшивають піджаки. Так я і їх підтримала. Тоді знайшла текстильні фарби українського виробництва. Вони не вимиваються і не лущаться. Так і почала цим займатися. 20 відсотків із продажу речей я віддаю для Збройних Сил України. Тому в такий спосіб допомагаю нашим військовим”, — розповіла Тетяна. Усі малюнки, над якими працює стилістка, мають свою історію. Найбільше сюжетів на патріотичну тематику. За минулий рік продала близько сотні піджаків та стільки ж сумок з авторським розписом. Їх купують люди з Польщі, США, Швеції та інших країн. А в Хмельницькому серед нових знайомих у мешканки Мелітополя найбільше волонтерів.

Нині багатьом здається, що в наш напружений, дуже тривожний час головне — вижити. Але набагато більше сил, гідності, віри дає життя, яке обирають незламні особистості.

Тетяна Руса