“Берег надії”, що повертає сили та віру в себе

Розміщений посеред лісу, неподалік річки та оповитого легендами монастиря, цей куточок вабить із перших хвилин знайомства.

Ще в 2008 році в селі Головчинці відкрили Центр рекреації для людей з обмеженими можливостями. А в 2014 році тут організували відпочинок для учасників АТО/ООС і членів їхніх сімей, дітей зі Старобільська, Краматорська, внутрішньо переміщених осіб.

У рекреаційному центрі “Берег надії”, що є закладом соціальної сфери Хмельницької міської ради, допомагають відновлювати фізичне і ментальне здоров’я. А з квітня минулого року в Центрі відкрили відділення на 30 ліжок для військових і їхніх родин. На облаштування реабілітаційного відділення з міського бюджету було виділено понад п’ять мільйонів гривень.

— У цей складний час особливо потребують фізичної реабілітації військові, які зазнали поранень, травм, яким потрібне відновлення після протезування. Допомогти їм плавніше інтегруватися в суспільство — завдання колективу нашого Центру, — розповідає директор закладу Андрій Гулько. — З кожним працює ціла бригада фахівців: ерготерапевт, реабілітолог, масажист, фізіотерапевт, психолог і соціальний працівник. Є фізіотерапевтичний кабінет, соляна кімната, кабінет психологічного розвантаження, ергокухня. Ми працюємо у форматі сім’ї, розуміючи, що саме вона є основою усього. У нас проводять як психологічну і фізичну реабілітацію, так і рекреацію — оздоровлення серед природи.

Досягти позитивного ефекту

— Застосовуючи індивідуальний підхід, робимо все можливе, щоб людина відновилася, — додає фізичний терапевт Неля Петльована. — Ось, до прикладу, до нас приїхав військовий із сильними болями в попереку, він не міг спати. Почали з ним працювати і з’ясувалося, що його протез не відрегульований належно. Два тижні реабілітації в нашому Центрі пішли йому на користь, людина залишилася задоволеною.

“Берег надії” забезпечений сучасним обладнанням, багатофункціональними тренажерами. До прикладу, ортопедична бігова доріжка “проаналізує” ходу, визначить, яка нога недопрацьовує, пояснювала Неля Петльована. Кожен із тренажерів передбачає активізацію роботи тієї групи м’язів, які з різних причин ослаблені, не виконують своїх функцій. Словом, спеціалісти зроблять все можливе, аби досягти позитивного ефекту в реабілітації.

— У моїй практиці довелося зіткнутися з дуже складним випадком. Колишній спецпризначенець упав з висоти п’ятиповерхового будинку. Численні переломи, серйозні травми. Після операції лікарі не давали чітких прогнозів, ситуація була складною. Коли приїхав до нас, не міг обходитися без палиці. А ще за період лікування в госпіталях, лікарнях він втратив 40 кілограмів ваги. Та після курсу інтенсивних тренувань з реабілітологом зміг ходити без палиці, погладшав на шість кілограмів. Для нас це найвища нагорода — бачити, що людина знову сповнилася надією на краще. Він зможе жити в соціумі, почуватися корисним суспільству, — продовжує пані Неля. — А інший пацієнт навіть навчився перестрибувати з протезом на нозі. Ще один, також з протезом, вирішив навчитися їздити на лижах. І це йому вдалося! Завжди у пацієнта має бути мотивація, це, як показує практика, пришвидшує відновлення організму.

Зняття больових, запальних синдромів, активізація функцій м’язів, адаптація та вміння жити з протезом — і справді, Центр надає широкий спектр реабілітаційної допомоги. І не лише воїнам та членам їхніх сімей, а й внутрішньо переміщеним особам, тим, хто потребує відновлення після інсульту, людям похилого віку, які мають проблеми з опорно-руховим і вестибулярним апаратом.

Встановити довірливі стосунки

Втім для тих, хто зазнав жахіть війни, пережив трагедію втрати рідних і близьких, дуже необхідна й психологічна допомога. Відволіктися від поганих думок, справлятися з тривожними станами — цьому допомагають психологи Центру. Серед них і Павло Молчанюк, який з 2014 року активно займався волонтерством. З початком повномасштабного вторгнення добровольцем він долучився до 72-ї окремої механізованої бригади. Випало обороняти Київ на Чорнобильському напрямку, воювати на Сіверському напрямку неподалік Бахмута, брати участь у Лиманській операції. Це допомагає знаходити підхід до бійців, бо у ньому вони бачать свого побратима, і це усуває бар’єри у спілкуванні. Так само йому вдається встановити довірливі стосунки під час психологічної реабілітації з сім’ями, які втратили на війні своїх рідних.

Щоб “вирвати” людину з розпачу, переживань, застосовують і арт-терапію, галотерапію, апітерапію і, звісно, музику. Володимир Грубальский володіє грою на більш як двадцяти інструментах. І коли звучить саксофон, фортепіано у живому виконанні, то музика і справді лікує.

Про це говорять і самі відвідувачі “Берегу надії” — Надія Задніпряна, яка переїхала з Херсона до Хмельницького з початком війни, Галина Марцонь, мати, яка втратила на війні сина, а молодший продовжує воювати, та багато інших. Тут, кажуть вони, їм допомогли впоратися з болем і відновили бажання жити і надіятися.

Дарина Світла