Чи готові українці до нових монет?

У Нацбанку хочуть провести монетну реформу: переназвати копійки на шаги. Таким чином планують зробити ще один крок до тотального відходу від усього російського і радянського. Про це в суспільстві точаться розмови ще з 2024 року. Проте недавно ці розмови отримали практичне продовження: в парламенті зареєстровано відповідний законопроєкт. Його автори, голова ВРУ Руслан Стефанчук та його заступники, запевняють, що зміна назви розмінної монети дасть змогу завершити грошову реформу, розпочату 1996 року. Повернути історичну назву розмінній монеті планують до 30-річчя грошової реформи в Україні, яке припадає на вересень 2026-го. 

Парламентарії кажуть, що це нічого не коштуватиме українцям. Після появи шагів Нацбанк не вилучатиме копійок із грошового обігу. Нові та старі монети перебуватимуть в обігу поруч, аж до повного вилучення останніх.

Чому саме «шаг»? — запитаєте. Насправді єдиної версії щодо походження цього слова немає. Нумізмати та лінгвісти сперечаються й досі. Можливо, слово походить від назви іранської монети «шагін». Або ж з’явилося від втраченого українського іменника «сяг», що означав міру довжини. Але аж ніяк не від російського «шаг», тобто крок.

Українці ініціативу народних депутатів сприйняли неоднозначно. Одні вважають, що справді варто відмовитися від радянської назви розмінних монет. Інші певні, що у час війни держава, зок­рема Нацбанк, має важливіші завдання, а з перейменуванням монет можна й зачекати. Дехто з експертів впевнений, що запроваджувати шаг треба було разом із запровадженням гривні у далекому 1996 році. Але тоді керівники держави на це не наважилися і залишили для роздрібної монети російську назву “копійка”. На жаль, відтоді гривня значно знецінилася, а копійка втратила свою купівельну спроможність. Перспективу змінити назву сьогодні мають лише монети 50 копійок, бо ж з 1 жовтня 10 копійок уже «не ходять». Проте через декілька років і вони будуть виведені з обігу, а ціни заокруглюватимуть до гривні. Тому жодного сенсу перейменовувати монети немає. Копійка зникне сама собою.

Що ж до витрат із державного бюджету, то заяви про те, що шаги нічого не котуватимуть українцям, не є правдою. Карбування нових монет потребує фінансування, тим паче, що лише метал, з якого вони виготовлені, коштує дорожче, ніж їх номінал. 

Гроші доведеться витратити і на зміну налаштування програмного забезпечення, зокрема у державних банках та компаніях (а це прямі витрати державного сектору), і на забезпечення фінустанов поліграфічними матеріалами з ознаками засобів захисту нової монети, і на роз’яснювальні заходи для населення тощо.

А що думаєте з цього приводу ви, шановні читачі? Пишіть у коментарях та на нашу е-пошту.