День тих, завдяки кому живемо і боремося

У Хмельницькому ранок 1 жовтня розпочався традиційно з хвилини мовчання, хвилини шани й для багатьох хвилини болю за рідними, яких уже не повернути. Містяни вшанували пам’ять загиблих Героїв у День захисників і захисниць, День Покрови Божої Матері та День українського козацтва. Представники міської, обласної влади, силових структур, ветерани, військовослужбовці й небайдужі хмельничани поклали квіти до Стели пам’яті на майдані Незалежності і подякували військовим за службу.

На кладовищі у Раковому відбулася церковна панахида. Тут знайшли вічний спочинок понад 700 Героїв, мешканців нашої громади і не тільки. Їхні рідні, військові капелани, представники Духовної ради міста, місцевої влади й громадськості разом молилися за полеглих.

Міський голова Олександр Симчишин, звертаючись до хмельничан, наголосив: «Сюди треба приходити не лише тим, хто втратив рідних… Саме на Алеях Слави, Алеях померлих Героїв найбільше цінується життя… Саме тут — найчесніші розмови з совістю. Вічна пам’ять полеглим!».

54 військовослужбовці отримали того дня відзнаки “Воля та мужність” Хмельницької громади. Міський голова вручив їм нагрудні знаки із грошовою премією та подарунками. Відзначив також і переможців чемпіонату із технологічного спорту серед представників Сил безпеки і оборони. У ньому змагались екіпажі операторів БПлА. Три родини бійців 160-ї окремої механізованої бригади отримали урочисті подяки від підрозділу.

Військовослужбовцям, які проходять лікування у медичних закладах Хмельницького, соціальні служби міста передали 550 фруктових наборів. «Це невеликий знак вдячності тим, хто щодня захищає Україну, її свободу та наше майбутнє, — каже Олександр Симчишин. — Ще раз дякую усім захисникам! Одужання тим, хто у шпиталях, швидкого повернення додому полоненим та зниклим безвісти».

А ввечері хмельничани зібралися на пам’ятну ходу «Вогонь, що не згасає».

О 19:00 учасники зі смолоскипами вирушили від майдану Незалежності вулицею Кам’янецькою до Алеї Героїв на Проскурівській. Серед них рідні військових, загиблих Героїв, зниклих безвісти й полонених, чимало дітей та молоді. Учасники несли вогники пам’яті, українські прапори та стяги бригад, у яких служили воїни. Завершилася хода спільною молитвою на Алеї Героїв на Проскурівській. Сотні і сотні смолоскипів горіли в руках сучасників, їх полум’я змійкою звивалося в чорне небо, там, де тепер Небесне військо! Звучала прониклива до кісток «Молитва Українського Націоналіста» від «Азову»!

Вогонь боротьби, вогонь Памʼяті має горіти завжди. А ми пам’ятати, заради кого маємо можливість жити і боротися за власну країну й українське майбутнє.

Жанна Бойчук