Хмельницький міський голова Олександр Симчишин: “Найбільша цінність — людське життя”

— Олександре Сергійовичу, День міста — це не лише вшанування його історичного 593-річчя згідно з першою писемною згадкою про Плоскирів, це й символічний підсумок прожитого року — від торішнього до нинішнього Дня міста. У кожного з нас різними були особисті віхи цього прожитого проміжку. Для одних це волонтерство, донати для Сил оборони, праця, тривожне очікування звісток з фронту, для других — народження сина чи донечки, для третіх — чорна мітка втрати сина, батька — захисника і героя. Але для всіх нас — це усвідомлення, що війна змінила наше мислення і пріоритети. Третій рік у великій війні переконав, що об’єднана громада здатна не лише долати економічні, соціальні виклики, а й розвиватись, вибудовувати власну стратегію в критичних умовах виживання. У 2024 рік Хмельницька громада увійшла вперше з дефіцитним бюджетом після того, як у жовтні 2023 року Верховна Рада прийняла закон про вилучення в повному обсязі з бюджетів місцевого самоврядування військового та силового ПДФО. Зазначалося, що місцевий бюджет у 2024 році недорахується понад 1,4 мільярда гривень. І, попри це, місто продовжує утримувати лідерські позиції в Україні в постійній і суттєвій допомозі Силам оборони і реалізовувати економічні, соціальні, освітні проєкти. Як це досягається?
— Якщо на шляху зустрічаються перешкоди, не варто думати, як би було, якби цього не трапилося, а треба адаптуватися до нових умов. Наша мета — наповнити бюджет громади навіть попри вилучення ПДФО. Працюємо над цим щоденно. Спілкуємося з підприємцями, агітуємо вчасно сплачувати податки, пропонуємо умови для реєстрації нового бізнесу. Проводимо ревізію земельних ділянок, знаходимо такі, за які не сплачується оренда роками, є комісія і для легалізації тіньової зайнятості. Багато вдається зекономити на конкурентних тендерних торгах. Ми не чекаємо, поки гроші самі прийдуть у бюджет, а працюємо над їхнім залученням. Дуже приємно, що більшість підприємств позитивно оцінює нашу роботу і тому вчасно платить податки. Це і дозволяє нам допомагати Силам оборони. До речі, вже є офіційні дані, які кажуть, що держава спромоглася використати лише 65% вилученого ПДФО у 2023 році. В січні-липні 2024-го — всього 45%. Сталося так, як ми з іншими міськими головами передбачали: держава не змогла ефективно розпорядитися всією сумою.

— Пріоритетом, як і минулого року, для міста залишається допомога Силам оборони. Які її обсяги? Як Хмельницький нарощує не лише закупівлю, а й збірку власних дронів та іншого бойового оснащення?
— З початку 2024 року ми передали Силам оборони вже 5700 FPV-дронів, 460 БПлА, в тому числі дуже потужних, 140 засобів РЕБ і РЕР. Дійсно, ми активно виготовляємо дрони самі. У місті є сотні ентузіастів, які також нам з цим допомагають. У деталі вдаватися не можу через безпеку, але ця робота масова. Щиро вдячний усім, хто долучається до цієї важливої справи.
Також цьогоріч запрацювала Програма підтримки інновацій. Ми платимо нашим розробникам за цікаві винаходи для Сил оборони. Завдяки цій програмі фінансуємо, наприклад, виготовлення гексакоптерів, які стали справжнім жахом для ворога, бо несуть великий боєзаряд. Це війна технологій. Зброя ворога розвивається дуже швидко, ми маємо випереджати цей процес.
Крім цього, кожній військовій частині виділяємо кошти напряму, командири самі визначають, що за них придбати: дрони, РЕБ, ремонтувати машини тощо. Чому не зупинимося на якомусь одному варіанті допомоги? Бо для нас головне — оперативність. Десь можемо швидше щось придбати ми, десь самі військові, щось легше знайти через волонтерів, з якими теж активно співпрацюємо. Це безперервний процес, в якому немає можливості зупинятися.

— Цей рік став особливо значимим для соціальної, медичної галузей. Адже сотні наших захисників, які вже повертаються ветеранами, і діючі військовослужбовці потребують комплексного лікування, відновлення, і під ці потреби перебудовуються, оснащуються наші медичні, соціальні установи, відкриваються сучасні реабілітаційні центри, ветеранські хаби. Які головні здобутки у цій сфері?
— Загалом на соціальний захист та підтримку військових передбачили 770 млн грн. Ми чудово розуміємо, що нашій громаді потрібен потужний центр психічної та фізичної реабілітації для ветеранів. Відтак придбали територію з будівлями, розробляємо проєктну документацію на будівництво такого центру. Але це перспектива кількох років, тому ми вже зараз відкрили реабілітаційне відділення у комплексі “Берег надії” в Головчинцях. Відділення має сучасне реабілітаційне обладнання, працюють там здебільшого колишні військові, які найкраще зможуть зрозуміти ветерана. Також працює реабілітаційне відділення у міській лікарні. Там спеціалізуються передусім на відновленні рухової активності. Крім цього, діє комунальний “Ветеранський простір Захист 4.5.0”, сюди ветерани та їхні родини можуть звернутися із соціальними питаннями та за психологічною чи юридичною підтримкою. Таких звернень маємо вже тисячі.
Усі наші працівники регулярно проходять навчання щодо особливостей роботи із ветеранами і їхніми родинами, незалежно у якому управлінні чи установі працюють. Ми всі у великому боргу перед тими, хто нині на фронті, тому маємо зробити їхнє перебування в тилу максимально комфортним.

— Перші тижні, місяці повномасштабного вторгнення змусили поставити на тимчасову паузу хмельницький бізнес. А саме бізнес для нашого міста є його особливістю, рушієм економічного зростання, потужним джерелом поповнення бюджету громади. Як міська влада підтримує підприємництво у цей складний час? Які його стратегічні напрямки? Які грантові, фінансові програми підтримки реалізовуються, що в перспективі?
— Наш бізнес ніколи не зупинявся. Скажу більше, зараз ми розуміємо, що це велика потужна команда, на яку громада може покластися. У перші дні нової фази війни підприємства переформатувалися, адаптувалися до нових умов: шили розвантажувальні системи замість весільних суконь, годували безкоштовно переселенців тощо. Абсолютна більшість продемонструвала фантастичну соціальну відповідальність. Коли почалися проблеми з електрикою, змінили графіки роботи, виходили в нічні зміни. Бо підприємництво — це не лише власний дохід, але й відповідальність за працівників та податки, які підтримують військо.
Усі наші програми підтримки для бізнесу продовжують діяти і після початку нової фази війни. Це і відшкодування відсотків за кредитами, і компенсація участі у виставках. Через нові виклики ми впровадили часткову компенсацію за придбання генераторів і старлінків для бізнесів, які за потреби зможуть давати ними користуватися хмельничанам. Крім того, багато підприємців пішли зі зброєю захищати нас з вами. Повторюся, це велика команда, чіткий механізм, роботою якого я пишаюся.

— На календарі завершення першого місяця навчання. Як і обіцяла влада, наші діти, а це понад 39 тисяч учнів, навчаються офлайн. Це означає, що освітні заклади забезпечені укриттями, вісім укриттів споруджуються. Скільки коштують шкільні укриття, які будуються в громаді?
— Будуємо нові і ремонтуємо діючі в закладах освіти: ліцеї №6, гімназіях №№12, 19, 31, Шаровечківській ЗОШ, а також ЗДО №№18, 23, 15. Деякі вже зведені, деякі — у процесі. На ці роботи виділили з казни близько 110 млн грн. Нині ці роботи у пріоритеті, бо це безпека наших дітей.

— А як щодо галузі загалом?
— Попри складнощі, ми зберегли фінансування на дитсадки (350-450 грн на кожного вихованця) і школи (250-350 грн на кожного учня). Купуємо і покращуємо навчальне обладнання. Педагоги отримують надбавку до заробітної плати за сумлінну працю. Звісно, в мирний час ми би змогли більше: замість укриттів будували б нові школи, наприклад. Але в цих умовах, вважаю, галузь освіти функціонує добре.

— У Хмельницькій громаді внутрішньо переміщені особи вже стали повноцінними учасниками життя громади, хоча соціальні проблеми, як-от житло, працевлаштування, залишаються першочерговими для більшості з них. Як вирішуються нині соціальні проблеми переселенців?
— Я не люблю визначення “переселенці” чи ВПО, це українці з інших міст, які змушені були рятувати свої життя. Проблема, яка потребує найнагальнішого вирішення, — житло. Навіть за найкращих бюджетних прогнозів наша громада ніколи би не змогла самотужки побудувати квартири для всіх, хто цього потребує. Але ми маємо великий досвід у боротьбі за міжнародні гранти. Ми отримали перемогу в кількох проєктах і за кошти європейських партнерів вже капітально відремонтували 53 кімнати та 22 квартири для українців, які вимушено приїхали до нас із територій бойових дій. 115 з них вже отримали ордери на заселення. Крім того, ми розпочали будівництво багатоквартирних будинків на Озерній за 8,4 млн євро — коштів ЄС. Це будуть повністю нові квартири з меблями, під ключ, для сімей, чиї домівки були знищені або окуповані. Ми розробили спеціальну формулу для визначення претендентів на заселення. Найбільше шансів мають родини, де хтось воює, багатодітні, родини, де є люди з інвалідністю тощо. Все відбувається дуже прозоро.

— Понад 400 Героїв російсько-української війни є Почесними громадянами м. Хмельницького, а це означає не лише увічнення пам’яті про наших захисників, а й вияв турботи про їхні сім’ї, а також про сім’ї усіх загиблих на фронтах наших захисників, зниклих безвісти, військовополонених.
— Коли я зачитую на масових заходах поіменно всіх полеглих Героїв нашої громади, це вже не хвилина мовчання, а 12 хвилин. А скільки ще імен досі в списках тих, хто зник безвісти. Найменше, що ми можемо зробити від усієї громади, — шанувати пам’ять Героїв та їхні родини. Це дійсно ПОЧЕСНІ мешканці громади, бо вони віддали життя за те, щоби ця громада існувала. Так, є і матеріальна підтримка: грошова виплата у розмірі 20 мінімальних зарплат до звання “Почесний громадянин”, 50 тисяч гривень кожній родині полоненого тощо. Але, знаєте, я зустрічався із сотнями матерів, дітей, дружин полеглих, зниклих безвісти і полонених, і кожен би проміняв усі гроші світу на те, щоби їхня рідна людина була вдома. Скільки би ми не робили для них, ми робимо менше, ніж вони заслуговують.

— У День міста Хмельницький традиційно прийматиме вітання від наших міст-побратимів, міжнародних партнерів. Які нині напрямки, підсумки такої співпраці, партнерських контактів?
— Нова фаза війни показала, хто наші друзі лише на папері, а хто підкріплює слова ділом. Уже 24 лютого 2022 року Хмельницький отримував перші вантажі з гуманітарною допомогою від закордонних міст-партнерів. Зараз наша співпраця в першу чергу полягає в забезпеченні громади генераторами. Так, зовсім недавно понад 4 мільйони гривень (100 тисяч євро) литовське місто Шяуляй виділило для забезпечення соціальних закладів Хмельницького генераторами. Вони всі вже доставлені з Литви і розподілені по закладах освіти, спорту та інших. Також співпрацюємо у допомозі нашим надзвичайникам, які ліквідовують наслідки обстрілів, організації відпочинку для дітей полеглих, полонених і безвісти зниклих. Комунікація ведеться постійна, але нині ми більше зацікавлені не у матеріальній підтримці, а у лобіюванні інтересів України на європейському рівні. Нам важливо, щоби партнери приїжджали в Україну, бачили, що тут відбувається, і розповідали про це в своїх країнах, мотивуючи допомагати на рівні держав.

— Олександре Сергійовичу, які Ваші особисті найпам’ятніші враження за час від минулого Дня міста до нинішнього?
— Найпам’ятніші враження — всі відео і повідомлення, де наші військові показують, що передані нами дрони знищують ворога, що РЕБ врятував чиєсь життя. Звістки про те, що воїн живий, коли надії вже не було. Очі дівчини, яка вижила під завалами будинку в Хмельницькому, в який влучила ракета. Я був там у момент, коли її врятували, таке не забувається. У такі миті розумієш, що нічого важливішого за людське життя не існує, кожне врятоване життя воїна чи цивільного вартує всіх зусиль, спрямованих на допомогу.

— Що побажаєте хмельничанам у цей день?
— Бажаю нашої Перемоги. Буде Перемога — буде все: і нові дороги, і школи, і можливості для бізнесу, і гучні фестивалі. А ще бажаю витримки, бо шлях до Перемоги довгий і виснажливий. Усім буває важко, але найважче нині — під обстрілами. Маємо зробити все, щоби фронт не наблизився до нас ні на кілометр.

Розмовляла
Тетяна Слободянюк