Коли час йде на секунди

Туман стелиться низько над землею. В’язке болото затягує чоботи. Холод пробирає крізь форму. У таких умовах гвардійці 36 Подільського полку Національної гвардії України проходять навчання з тактичної медицини. Саме від набутих тут навичок залежить життя пораненого на фронті.

Тут немає спокійних класів і сухих конспектів. Є мокра земля, обмежена видимість і крик умовного пораненого, що розчиняється в тумані. Саме так виглядає реальність, до якої готують військових.

«Ми навчаємо не за підручником, а так, як це відбувається на війні. Туман, бруд, стрес, крики – у таких умовах і доводиться рятувати побратима. Тут немає другого шансу. Якщо не зупинив кров вчасно, людина може не дочекатися евакуації», – розповідає інструктор на псевдо Ахілес.

Під час занять гвардійці відпрацьовують накладання турнікета, зупинку масивних кровотеч та евакуацію пораненого з небезпечної зони. Рухи мають бути точними, навіть, коли руки тремтять від холоду, а серце калатає від напруги.

«Ти стоїш у багнюці, навколо туман, руки тремтять, а перед тобою поранений. І ти розумієш: думати довго не можна. Навики потрібно довести до автоматизму, щоб руки працювали самі. Бо саме ці секунди можуть врятувати життя побратима», – ділиться емоціями гвардієць на псевдо Вітер.

Тактична медицина — це не окремий предмет і не додаткове вміння. Це базова необхідність для кожного військовослужбовця. Уміння швидко накласти турнікет, зупинити критичну кровотечу, правильно транспортувати пораненого часто стає вирішальним між «встигли» і «не встигли». Саме тому гвардійці відпрацьовують ці дії знову і знову – у багнюці, в тумані, під фізичним навантаженням. Щоб у реальному бою не було розгубленості. Лише дія. Заради життя.

Група інформації та комунікації НГУ