«Не в мирі правда, в правді – мир»: хмельницькі школярі – переможці конкурсу «Слово нації», вразили глибиною думок і даром живого слова

Уже вшосте  в Хмельницькому  відбувся щорічний конкурс  читців-декламаторів «Слово Нації», який став найпопулярнішим патріотичним  поетичним змаганням  юних, і щоразу  збирає все більшу кількість учасників. Його ідея – підтримка обдарованої  молоді, сприяння дитячій та юнацькій творчості. За результатами конкурсу традиційно буде  видано збірку під однойменною назвою.16 червня  юні митці, переможці VІ конкурсу, зібралися в приміщенні Хмельницької міської ради, де отримували нагороди та цінні подарунки.

Два минулих  роки і конкурсні відбори, і нагородження переможців  проходять в онлайн  форматі. Торік – через карантинні обмеження, а цього року    конкурсна «дистанційка» ще більш особлива і незвичайна: конкурсанти  готувались до поетичного змагання  і під звуки сирен оповіщення, і за межами Хмельницького, і за кордоном, куди  відправлялись з родинами. Але воєнне випробування лише посилило патріотичну палітру обраних для конкурсу творів для декламації і власних поезій. Перший етап – шкільний, другий – загальноміський. Традиційно учасники і переможці обирались у двох  вікових категоріях та трьох номінаціях: «Читці», «Авторська поезія» і «Композиція».У творчому змаганні брали участь учні та вихованці закладів загальної середньої освіти, позашкільної та професійно-технічної освіти міської територіальної громади. До конкурсу долучались також учні-переселенці.

Всього в загальноміському конкурсі «Слово Нації» цьогоріч  взяли участь 76 учасників. 32 отримали звання переможців. Гран-прі виборола вихованка гуртка культури мови та спілкування «Дивограй» Хмельницького палацу творчості дітей та юнацтва Марина Мацеха (керівник Любов Філіпчук). Володарка гран-прі декламувала новелу «Випадок у шпиталі» хмельницької поетеси Лідії Ярохно.

Організатор  конкурсу – департамент освіти та науки Хмельницької міської ради, засновниця та ідейна натхненниця – керуюча справами виконавчого комітету Юлія Сабій, яка  також небайдужа до українського поетичного слова, пише власні вірші, і як сама зізнається, у шкільному віці також брала участь у конкурсах декламаторів у рідному Маріуполі.

«У нас зараз з вами дуже важкі часи, – звернулась до юних декламаторів в поетів Юлія Сергіївна. –  У нас війна, нас намагається здолати ворог. Але наша нація  об’єднується і гуртується,  і розуміє, що вона є  велика сила.  Я дуже пишаюсь вами, і всі шість років, відколи тривають ось такі нагородження, я не можу стримати сліз,  тішуся від того, що так гідно проростає українське слово у ваших серцях. І я дуже хочу, щоб ви завжди пишалися тим, що ви – українці і ви всього зможете досягти. І досягти й словом – українським, материнським,  і своїми звершеннями. Ви сьогодні також захищаєте рідну землю українським словом, яке ви любите,  цінуєте і якому не зрадите».

Не всі конкурсанти, хоч  нагородження відбувалося  в офлайн форматі, не змогли отримати  дипломи та подарунки. Замість них були їхні вчителі, які готували вихованців до змагання на всіх етапах.  Із сльозами на очах про свою ученицю-переможницю розповідає учителька  НВО №28 Інна Мазур: «Сьогодні таке свято для моєї Марійки Доменюк, вона посіла перше місце у номінації авторської поезії, і мені сумно,  шо її зараз немає  в місті. Вона з сім’єю в Польщі. Марійка талановита, бере участь у різних творчих конкурсах, щороку виборює призові місця. Вона дуже творча, патріотично налаштована. Минулого року також була переможницею у «Слові Нації». Дуже мріє повернутися, і перейти в 9-ий клас. З дитинства пише вірші, інші творчі роботи. Цього року отримала відзнаку журі в конкурсі «Квітка Прометея» від міського Будинку культури. На жаль, відкритого нагородження не відбулося: цей день випав на 24 лютого, початок війни».

Конкурс не лише дитячий, він – сімейний, адже репетиції відбуваються дома, в підготовці бере участь вся сім’я. Ольга Єсіна, мама семикласника Валентина, учня  технологічного багатопрофільного ліцею ім. Артема  Мазура, розповідає: «Участь проходила онлайн, ми дома  знімали відео, вірш про Шевченка  запропонувала  синова  учителька Інна Володимирівна.  Він з дитинства любить декламувати. Я йому допомогла з музичним супроводом. Все це відбувалося весною, коли вже йшла війна, і  цей конкурс, справді, особливий. Ми  нікуди з Хмельницького не виїжджали,  це наш дім. І протягом всього цього часу  наших дітей  дуже підтримували вчителі, спілкувались і в позаурочний час, особливо класна керівниця, Ірина Петрівна Кацюр.  У нашій школі зараз живуть переселенці, ми їм постійно допомагаємо,  батьківський комітет в цьому дуже активний: збираємо продукти, речі. Ця війна нас дуже об’єднала, показала, що в житті найголовніше».

Творчі конкурси розкривають особистість, внутрішній світ нашої молоді. Власна поезія учасників конкурсу – це дзеркало їх  особистості, філософського ставлення до подій і явищ нашого життя, зокрема війни.Уже випускник НВК №9  Андрій Ковпак,  переможець у номінації «Авторська поезія», розповідає: «Вірш я написав за кілька годин. Це було 10 квітня.  Моя поезія – це історичні паралелі між сучасністю і давниною. Тема –  битва між Римом і загарбницьким процвітаючим Карфагеном, в результаті чого Карфаген перестав існувати. Подібна доля може чекати й  загарбницьку Росію. Бо,  на жаль, нічого не змінюється в глобальній історії». І про це – у вірші-застереженні  Андрія:

Не в мирі правда, в правді – мир,

На жаль, сьогодні все не так.

У нас, хто виграє, – мундир,

А хто повалиться – батрак».

Заступниця директора з виховної роботи НВК №9  Наталія  Зелінська розповіла, що  Андрій вже неперший рік перемагає в цьому конкурсі,  мав призове місце і торік. А цього року отримав нагороду   і восьмикласник Ярослав Гончаров , який зайняв перше місце в номінації «Читці».

«Я дуже радий,  що ми цей конкурс провели, що війна не розпорошила наші юні таланти, а, навпаки, згуртувала,  і наступного року будемо проводити його  уже з перемогою» – переконаний голова журі, поет і громадський діяч Володимир Олійник.

Власними враженнями про хмельницькі поетичні конкурси поділилась і Юлія Сабій: «Всі конкурси дуже різні, дуже емоційні, і якщо перший був ще пробний, несміливий, зараз – найсміливіший. Коли ми лише починали це робити, діти маленькими кроками йшли до авторської, власної поезії,  а зараз вони стають  переможцями на всеукраїнському рівні. Ми здійснюємо українську мрію українським словом, захищаємо нашу   землю нашим словом, розвиваємо українську культуру загалом і цим гуртуємо націю. Наші діти усвідомлюють, що українська велич, боротьба за волю і незалежність – це й боротьба українським словом, і це  найпотужніша місія наша, яка гартує і гуртує націю. Сьогодні ми працюємо з освітніми  закладами громади, профтехосвітою, і це неабиякий гарт для молоді. Декламаційні  конкурси – це виклик, вони показують, що підлітки  мають  наважитись на публічні виступи , а декламація авторської поезії –  це результат того, що вони здатні викохати, виростити  в своїй душі і з цим вийти на широкий загал. Причому в розумінні того, що не завжди ти будеш сприйнятий аудиторією  так, як ти прагнув. Але це – поступальний рух, і він обов’язково має бути. І, можливо, наш конкурс переросте у регіональний фестиваль і надалі – в національний, це ідеологічно дуже перспективний   проєкт. Бо  українським словом, і це  найпотужніша місія наша, яка гартує і гуртує націю.  Це ми розуміємо сьогодні,  коли чуємо мову наших внутрішньо переміщених осіб, коли ми розуміємо, що в культурному просторі нам ще дуже багато працювати, а декламація, поезія – це дуже елегантний, витончений інструмент виховання   національного інтелекту. І чим насиченіша,  літературно багата мова нашої молоді – тим  сильніша і невразливіша  наша нація».

Тетяна Слободянюк