«Нотатки сімейного лікаря. Без рожевих окулярів і фільтрів»: зустріч для роздумів
А у Центральній публічній бібліотеці м. Хмельницького відбулася презентація книги Олександри Шмуратко-Юрченко «Нотатки сімейного лікаря. Без рожевих окулярів і фільтрів». Авторка — сімейна лікарка з Одеси, власниця приватної клініки, консультантка з грудного вигодовування, як пише вона прос ебе сама «лікар на все життя». Модерував подію Борис Ткач, начальник управління охорони здоров’я Хмельницької міської ради.
Зустріч зібрала повний зал зацікавлених. Серед присутніх було багато медиків — саме тих, кому ця тема найближча. Їхня активність у спілкуванні зробила подію живою, відвертою, щирою.
Презентована книга — це чесна розмова про будні сімейного лікаря, без прикрас і стереотипів. У ній поєднано гумор, професійні виклики та глибокі людські історії. «Я хотіла показати медицину такою, якою бачу її щодня — без ідеалізації, але з повагою до людей, які тут працюють», — поділилася Олександра Шмуратко-Юрченко .
Авторка розповіла, що ідея книги народилася з реальних ситуацій, які траплялися у її практиці: «Іноді пацієнтам потрібні не лише ліки, а й звичайна людська розмова. І це теж частина нашої роботи».
Під час обговорення учасники зустрічі порушили важливі теми: довіра між лікарем і пацієнтом, професійне вигорання, стереотипи щодо медиків та складні умови праці. «Мені важливо було, щоб після цієї книги люди трохи інакше подивилися на лікарів — не як на функцію, а як на живих людей», — зазначила авторка.
Присутні медики охоче ділилися власними історіями, підтверджуючи, що багато ситуацій із книги їм добре знайомі. «Читаючи такі історії, розумієш, що ти не один у своїх труднощах», — зауважила одна з учасниць зустрічі.
Захід став відкритим діалогом між авторкою, медиками, читачами. Учасники мали можливість поставити запитання, поділитися досвідом і просто поговорити про важливе. Відтак зустріч вийшла живою та емоційною — такою, що залишає після себе простір для роздумів.
Сама авторка поділилася враженнями від хмельницької зустрічі у соцмережах: «Хмельницький, обожнюю давно і щиро… Знаєте, що я зрозуміла після нашого спілкування? Географія — це ілюзія. Всюди все однакове: ті самі виклики, ті самі пацієнти з діагнозами з Google чи від ШІ та ті самі системні «хвороби». Ми говорили про наші професійні болі так щиро, що в якийсь момент здалося, ніби ми всі працюємо в одній гігантській амбулаторії, просто кабінети на різних поверхах.
Борису Ткачу — низький уклін за модерацію. Так майстерно підводити до важливих питань, витягувати на поверхню потрібні меседжі та створювати атмосферу затишного дружнього спілкування — це треба вміти. Тішуся цьому знайомству.
Ми говорили багато, живо і, головне, про справжнє. Жодних рожевих окулярів, лише реальна медицина, як вона є. Бо навіть про найскладніші болі можна говорити з гумором, якщо поруч «свої» люди. Дякую за кожне питання і за цей неймовірний вайб. Ви круті!».
Сніжана Біла
