«Перший урок» — про важливе мовою театру
Із 10 листопада в навчальних закладах м. Хмельницького стартувала прем’єра моновистави «Перший урок» обласного академічного муздрамтеатру ім. М.Старицького в рамках спільного мистецько-освітнього проєкту, який вперше реалізовується в Україні.
Театральна акція — результат грантової програми «Згуртованість через культуру», яка впроваджується Українським культурним фондом та фінансується швейцарсько-українським проєктом «Згуртованість та регіональний розвиток України» (компанія NIRAS Sweden AB). Першими глядачами моновистави для підлітків стали учні 9-11 класів Хмельницького ліцею №17, які, власне, були й учасниками її підготовки. Оригінальність проєкту в тому, що сценічний твір митці показуватимуть протягом усього прем’єрного часу не на театральній сцені, а в аудиторіях міських освітніх закладів, що підкреслює природність середовища, в якому живуть діти. Написання сценарію, підготовка вистави розпочались у вересні.
Тема вистави актуальна: стосунки у шкільному колективі через розповідь на першому уроці нового учня, який хоче справити гарне враження на однокласників, щоб здолати свою самотність і «досвід» булінгу, цькувань, від яких страждав у попередній школі, а також стосунки з батьками. Власне, ці та інші проблеми переживають підлітки, прагнучи самоствердитись у різний спосіб. Роль школяра-новачка у різних постановках виконують артисти театру Андрій Цимбалістий та Дмитро Франчук. Для них це абсолютно новий досвід, адже роль вимагає креативу, гнучкості, імпровізацій у діалогах з підлітками, для яких важлива природність і відвертість. Як зізнався Андрій, в сучасних підлітках його вразив дорослий погляд на життя, самодостатність і критичне мислення.
Для «Першого уроку» драматургиня, керівниця літературно-драматургічної частини театру Марина Бортник-Гулевата написала сценарій за мотивами однойменної п’єси німецького драматурга Йорґа Менке-Пайцмаєра. Ідея вистави з’явилась в результаті творчої поїздки хмельничан у місто Кельн (Німеччина), де українські митці побачили виставу, а пані Марина «перекроїла» полотно п’єси на українські реалії та менталітет. Як розповів Дмитро Гусаков, головний режисер театру ім. М.Старицького, «…завдяки мистецтву ми розповідаємо історію, яка ніколи не повинна статися в жодній школі, в жодному дитячому колективі». Але у цьому й складність роботи: мовою мистецтва запобігати дитячому насильству та іншим негативним проявам так званого пубертатного періоду життя. Ще одна важлива мета вистави: різними мистецькими форматами заохочувати молодь до театру, виховувати майбутню публіку. У цьому переконаний директор театру Андрій Ковальчук.
Враженнями від партнерства у виставі поділились і педагоги ліцею. «Ми думали, що, підготовка вистави, бесіди акторів з учнями відбуватимуться під нашим контролем, — розповіла заступниця директора з виховної роботи ліцею №17 Алла Шпилюк. — Але актори попросили нас залишити їх з дітьми наодинці. Це було не звично, але ми пішли на цей експеримент, і, врешті, задоволені». Задоволені спілкуванням, переглядом вистави й учні, адже вони стали не лише глядачами, а й певною мірою учасниками сценічної історії про їхнє життя.
Виставу побачать і в інших освітніх закладах міста. Як підкреслив Андрій Ковальчук, такий досвід важливий для колективу театру і подібні інтерактивні проєкти митці реалізовуватимуть надалі. Де, в якому форматі — покаже час. Головне, що їхнім акцентом залишається актуальність.
Тетяна Слободянюк
