«Пліч-о-пліч»: ветерани, громада, влада
16 травня у Хмельницькому відбулася перша Ветеранська платформа «Пліч-о-пліч», яка об’єднала понад сто учасників: ветеранів, діючих військових, членів їх родин, представників органів державної та місцевої влади, громадського сектора та бізнесу, аби разом розвивати і реалізовувати якісну ветеранську політику, чути одні одних, знаходити правильні рішення і спільно будувати майбутнє.
Організаторами масштабного заходу стали комунальна установа «Ветеранський простір», Хмельницька міська рада та ГО «Захист — об’єднання волонтерів». У роботі форуму взяли участь заступниця міністра Міністерства у справах ветеранів України Юлія Кіріллова, керівниця Всеукраїнської коаліції ветеранських просторів, голова правління ГО «Простір можливостей» Оксана Коляда.
Як зазначила директорка «Ветеранського простору» Катерина Луцик, підготовку до форуму його фахівці розпочали задовго до події, провели опитування понад ста ветеранів, їх родин, представників різних структурних підрозділів та бізнесу. «Аналізуючи такі опитування, ми зрозуміли, що є нестача комунікації влади, партнерів, які надають послуги, з нашими ветеранами, з родинами, — зазначила Катерина Луцик. — Тому ми поставили для себе завдання налагодити такий діалог, бути комунікаційним місточком усіх ланок, де ветерани черпатимуть інформацію, дізнаватимуться про можливості, щоб їх використовувати. А таких можливостей багато. Але про них більшість ветеранів не знають. Нині триває робота над створенням Стратегії розвитку нашої громади до 2035 року, у ній має бути обов’язково блок ветеранської політики. І такі форуми допомагають виробити принципи ветеранської стратегії як у громаді, так і в системі влади в цілому».
Повномасштабне вторгнення прискорило створення Національної ветеранської стратегії. Адже, за оцінкою експертів, коли усі наші захисники повернуться з фронту додому, цей суспільний прошарок, ця енергійна і нова сила становитиме понад 30 відсотків населення України. «В Національній ветеранській стратегії є три основні напрямки: національна безпека, реінтеграція ветеранів, відновлення людського капіталу, нашої економічної спроможності і політика пам’яті — так, як ми вшановуємо тих, хто повернувся на щиті, не менш важливо, як ми поважаємо і гідно ставимося до тих, хто повернувся з війни. На жаль, ми вже 11 років у новітній війні, і наші ветерани — це люди різного віку, більшість молоді і працездатні. Наше завдання повернути їх до життя соціального, сімейного, громадського, можливо, політичного, — зазначила Оксана Коляда. — Дуже важливий момент — відновлення людського капіталу, в чому наша країна дуже втратила, особливо через повномасштабне вторгнення, понад 4,5 мільйона людей наразі за кордоном, і є дослідження, що лише 22 відсотки з них мають стовідсоткове бажання повернутися в Україну. Тому ветерани є левовою часткою нашого людського капіталу, економічної стійкості і виживання України як держави». У Хмельницькій громаді, як підкреслив заступник міського голови Микола Ваврищук, активно розвивається ветеранський бізнес, головним чином за рахунок підтримки місцевої влади і грантової політики. І цей напрям комунікації у громаді є стратегічним.
Загалом Ветеранська платформа «Пліч-о-пліч» складалася з трьох панельних дискусій. Перша дискусія стала голосом тих, хто вже повернувся з війни, але досі воює — з бюрократією, нерозумінням, байдужістю. Ветерани прямо говорили: суспільство має бути готове приймати своїх захисників, а не ігнорувати їхній досвід, біль чи потреби. Безбар’єрність, реальні послуги, зниження податкового тиску, подолання надмірної бюрократії — це не привілеї, це основа поваги. Про це говорили ветерани, представники родин військовополонених, дружини важко поранених захисників. Чоловік Надії, учасниці форуму, підірвався на міні в жовтні 2022 року. Відтоді вони разом проходять лікування та реабілітацію в шпиталях країни та за кордоном. «Він взагалі не ходив, не бачив, зараз бачить на одне око. Внаслідок поранення розвинулась важка форма епілепсії, і ми хочемо добитись отримувати ліки за державною програмою, адже дуже багато йде коштів на лікування. Наразі збираємося до Львова на чергову операцію», — ділиться жінка.
Із фронтового бліндажа участь у форумі в онлайн-форматі взяв діючий військовослужбовець, депутат Хмельницької міської ради, волонтер Віталій Підгайчук, який розповів, що для військового, який повертається до рідної громади чи перебуває в госпіталі, дуже важливою є комунікація, і не лише з владою, не лише на свята, а постійно в соціумі. Серед учасників цієї панелі була й родина Тайбасарових із Маріуполя. Олександр — військовослужбовець, який провів 20 місяців у полоні. За його словами, найголовнішою є психологічна підтримка військових і їхніх родин з боку суспільства. 26-річний ветеран Денис Костиря поділився наболілим: «Люди, які повертаються з війська, потребують комунікації зустрічної, бо вони після фронту не орієнтуються в різних юридичних, соціальних моментах. Потребують психологічної підтримки, і коли нічого цього не отримують, не знають, куди звернутись, замикаються, сидять дома, хтось починає випивати, хтось стає агресивним. Я на війні з 2016-го, мені тоді виповнилося 18 років, і я підписав контракт з 92-ю штурмовою механізованою бригадою. У 2022 році отримав важке поранення під Лисичанськом, лікувався більше року. Менідуже допомогла моя дружина. Зараз я допомагаю таким же, як я, адаптуватись у цивільному житті».
Про те, як знайти себе у цивільному житті, поділився власним досвідом ветеран 19-го окремого стрілецького батальйону Сергій Кобилянський. «Я багато спілкуюсь з ветеранами, з діючими військовими, більшість з них виявляє бажання реалізувати власну справу. З власного досвіду скажу, що всі ми, хто дотичний до ветеранської політики, маємо сприяти ветеранському бізнесу. А це і грантові можливості, і підтримка з боку державної та місцевої влади». Ветеран, волонтер Павло Гуцол з 1 січня розпочав власну справу, разом з двома побратимами відкрили «Ветеранське СТО та переобладнання авто для людей з інвалідністю». Це один з двох проєктів, які реалізовують ветерани.
Друга дискусія минула під гаслом «Дякуємо за службу! Готові допомогти!». Тут слово мали представники влади, благодійних фондів, бізнесу. Говорили про необхідність відкриття ветеранських просторів не тільки в обласних центрах, а й у громадах, про освітні програми, підтримку родин, індивідуальний супровід ветеранів. Бізнес, що вже має позитивний досвід, закликає інші підприємства формувати власні ветеранські політики та вчитися комунікувати з ветеранами.
Третю дискусійну панель провели Хмельницький міський голова Олександр Симчишин та керівниця «Ветеранського простору» Катерина Луцик, говорили не лише про висловлені пропозиції, а й про конкретні кроки. Серед них — оновлення стратегії розвитку громади за участі ветеранів, масштабування ветеранського простору, робота з молоддю, інформаційна кампанія про ініціативи для ветеранів, поширення пам’яті через меморіали і перейменування вулиць, регулярний діалог з ветеранами. «В усе, що ми плануємо: Стратегію розвитку міста, усі наші програми обов’язково інтегруємо питання, пов’язані з ветеранами, з діючими військовими, родинами загиблих, полонених і зниклих безвісти, — підсумував дискусію міський голова. — Для Хмельницької громади немає іншого шляху, як залучати по максимуму ветеранів до абсолютно всіх процесів. Ми вже маємо хороші приклади ветеранського бізнесу, реалізації колишніх військових у громадському секторі, роботі в наших комунальних закладах з самими ж ветеранами. Розуміємо, що в майбутні десятиліття вся життєдіяльність міста має бути переформатована з врахуванням інтересів ветеранів та їхніх родин. У цьому ж ракурсі формуємо нову стратегію розвитку Хмельницької громади. Занотував для себе цікаві ідеї, наприклад, щодо проведення «ветеранських днів» у мікрорайонах міста для інформування родин військових про можливості та послуги, проведення «Школи місцевого самоврядування» для ветеранів тощо. Наш пріоритетний проєкт — Центр психічного здоровʼя і реабілітації. Вже маємо його візуалізацію, готуємо проєктні документи, будемо будувати якнайшвидше».
Платформа «Пліч-о-пліч» у Хмельницькому — це не просто ще один захід. Це маркер зрілості громади. Це демонстрація того, що ветеранська політика — це не про звіти і статистику. Це про людей, які заслуговують на участь, на повагу, на якісне життя після служби. Це — про майбутнє, яке ми будуємо пліч-о-пліч. І яке неможливе без тих, хто став на захист України.
Тетяна Слободянюк
