Подаровані Всевишнім 104 роки

17 лютого свій 104-й день народження відзначила жителька села Михнів на Ізяславщині Марія Йосипівна Бондарук.

Нелегким було її життя. Марія виросла в сім’ї, де було дев’ятеро дітей: п’ятеро дівчаток і четверо хлопчиків. Тож разом із чоловіком Степаном також мріяла про велику дружну родину, в якій буде багато дитячого сміху. Та їхні плани зруйнувала Друга світова війна.

На фронт Степана проводжала з маленьким сином на руках. Не було й дня, щоб не згадувала його в молитвах, з надією побачити живим. Степан пройшов майже всю війну, та смертельна куля наздогнала солдата, він загинув на території Чехії.

Опорою в житті став рідний Степанів брат Іван, який узяв Марію за дружину. Проте їхнє щастя було недовгим, через три роки він помер від складної недуги. І залишилася жінка з двома синами, взявши всю турботу про них на свої тендітні плечі.

Працювала в рільничій бригаді місцевого колгоспу. Співала в церковному хорі, куховарила по весіллях. Старалася давати лад у домашньому господарстві, і щоб сини Анатолій, Володимир сповна відчували материнську любов.

На жаль, рано не стало старшого сина, а молодший Володимир разом із дружиною Діною оточили її щоденною турботою. Всевишній нагородив Марію Йосипівну чотирма онуками, шістьма правнуками. Для неї вони, розповідає жінка, найбільша цінність.

Не думала Марія Йосипівна, що доведеться переживати ще й другу страшну війну. Уся родина, і вона переживає за онука Віктора, який воює зараз на Донецькому напрямку. Мирну професію тракториста довелося змінити на військовий стрій.

“Дуже хочу, щоб якнайшвидше повернувся мій онук і всі наші хлопчики додому. Прошу Господа дочекатися того дня, коли побачу його, обійму. Заради цього і треба жити. Зараз його дружина Мирослава стала для нашої сім’ї опорою, поки Віктор на фронті. Дай, Боже, їй сил і віри, щоб зустріти чоловіка з війни. Щиро бажаю цього кожній родині. Немає більшого щастя, як жити в мирі. Кажу про це з висоти своїх років”…

Марія Йосипівна додає, що вдячна за привітання з 104-ю річницею з дня народження рідним, односельцям, працівникам старостату. Добре слово подовжує життя і дарує надію на краще.

О.Василів