Простір добра і незламності

Усього за півроку з напівпідвального приміщення на вул. Миколи Мазура, 18/2, волонтери організації за допомогою благодійників облаштували комфортний сучасний багатофункціональний центр соціально-психологічної допомоги, реабілітації і розвитку особистості. “Це соціально-молодіжний простір, де в нас є можливості підтримувати людей, яким важко виживати під час війни. Переселенці, люди, які мають фінансову кризу, отримують тут продуктові набори, дитяче харчування, інші необхідні речі, — розповів керівник ГО “Територія добра Поділля” Андрій Андрійчук. — Тут безкоштовно можна попрати і висушити речі, помитися. Особливо це важливо, коли приймаємо евакуйованих. Також є можливість заряджати гаджети, є безкоштовний Wi-Fi. Коли лунає тривога, приміщення слугує укриттям, де можна не лише пересидіти, а й пограти в настільні ігри, є інші розваги для дітей, з ними в цей час працюють волонтери-вихователі. Цей простір загалом став майданчиком для спілкування, дозвілля молоді, дітей і сімей. Тут проходитимуть семінари, заняття на тему сімейного виховання, стосунків у родині тощо. Ми працюємо, зокрема, з сім’ями переселенців, військових, загиблих героїв, надаємо безкоштовну допомогу в питаннях соцзахисту, консультації психологів, організовуємо змістовне дозвілля”.

Повномасштабне вторгнення остаточно переконало, наскільки важливо об’єднувати зусилля громадських організацій і місцевої влади. Адже тих, хто нині потребує підтримки, стало в рази більше — війна зламала долі сотень тисяч українців, які шукають прихистку у відносно тилових регіонах.

У цьому добродійному русі беруть активну участь і релігійні громади різних конфесій і церков. Так, саме на базі Хмельницької християнської церкви “Ранкова Зірка” з 2017 року працює ГО “Територія Добра Поділля”, яка допомагає кризовим категоріям населення. Загалом в організації нині працюють 88 волонтерів та десятки добровільних помічників. А одним із найголовніших напрямків діяльності стала постійна допомога ЗСУ.

“Маємо творити добро разом, так набагато легше долати випробування війною, — переконаний Андрій Андрійчук, пастор християнської церкви “Ранкова Зірка”, член Духовної ради м. Хмельницького, військовий капелан 1 корпусу 63-ї бригади ГО “Бойове братерство України”. — Бригада сьогодні воює на “нулі”, під Лиманом і Куп’янськом. І в них є сильний осередок підтримки тут, у тилу. Воїни потребують не лише матеріальної, допомоги, а й духовної, психологічної, тому я також постійно виїжджаю у наші бойові підрозділи, — каже капелан. — Вся волонтерська діяльність ГО “Територія добра Поділля” сконцентрована навколо церкви. Тому що основні кошти давала і дає церква. Щоб більше допомагати військовим, переселенцям, нужденним, ми почали звертатись до містян, щоб нас підтримали, щоб ми це робили разом. І справа пішла. Ми постійно звітуємо про використані кошти, тому є результати, бо є довіра людей”. Громадській християнській організації довіряють і міжнародні партнери. Це гуманітарні місії ООН, Червоний Хрест, “Крим SOS”, “Схід SOS” та інші.

“У благодійній діяльності найважливішим є партнерство, — каже капелан. — Уже сьомий рік я працюю в Хмельницькому, тут місцева влада йде назустріч, ми маємо 26 спільних проєктів, зокрема з управлінням праці та соцзахисту населення. Наш організація була заснована в місті в 2017 році, а нині маємо сім офісів, відкрили центр матері й дитини, два центри реабілітації. Станом на 1 лютого 2024 року з початку великої війни ми надали майже 192 тисячі соціальних послуг. За два роки ми об’їхали 103 деокуповані міста і селища, надали допомогу 1620 особам у Миколаївській, Херсонській, Донецькій областях. У нашому офісі на вул. Тернопільській, 30/1 працюють безкоштовні пральня, лазня, центр матері і дитини. Ми також печемо і роздаємо хліб нужденним. Двічі-тричі на тиждень в різних локаціях годуємо людей, разом з міським територіальним центром соціальної адаптації та підтримки вже видали 42 350 порцій. Також за два роки роздали понад 52 тисячі продуктових наборів, за що вдячні й місцевим підприємцям. 15 500 сімей отримали засоби гігієни, 9680 сімей — ліки та медичні засоби. За два роки наші прихожани прийняли в свої домівки 360 сімей переселенців. У моїй сім’ї жило 58 людей, найбільше — на початку вторгнення. Вся квартира була застелена матрацами, тут спали, їли, милися десятки людей одночасно”, — каже священник.

Окремий напрямок добродійності — волонтерська допомога ЗСУ. Тільки за останні три місяці передали чотири автомобілі на фронт. Минулого року — шість. 36 прихожан церкви воюють на фронті, а ті, хто в тилу, постійно допомагають військовим шпиталям та лікарням, де лікують поранених. Капелани церкви працюють і на передовій, і в госпіталях.

Серед волонтерів організації чимало переселенців з постраждалих регіонів. Прихожанка церкви “Ранкова Зірка”, волонтерка Елла Гетманюк з Донецької області покинула з донькою й однорічним онуком рідний Вуглегірськ у 2014-ому. “Почався бандитський бєспрєдєл, — згадує Елла. — Виїжджали вночі переповненим поїздом “Дебальцеве-Київ” з дитячим візочком, в літньому одязі, а через добу дізналися, що Вуглегірськ розбомбили. Було важко починати життя з нуля, оселилися в Києві, а коли росія вторглася у 2022-ому, перебралися в Хмельницький. У нас тут всі волонтерять. Це дуже об’єднує, додає сил, віри у справу, яку робимо”.

Як волонтерка співпрацює з “Територією Добра Поділля” Емілія Німцович, полковниця Бойового братерства, медикиня, реабілітологиня. “Під час війни волонтерство, духовна праця є надваживою справою, — розповідає вона. — Це територія добра в широкому розумінні. Я заступниця командира Хмельницького полку, займаюсь реабілітацією воїнів. З допомогою партнерів ми відкрили реабілітаційне відділення в Деражні. І це треба створювати в кожному місті, селищі, допомагати, навчати спеціалістів”.

“У перші дні повномасштабної війни багатьох з нас рятувала молитва, і мене також, — каже керуюча справами Хмельницького міськвиконкому Юлія Сабій. — Дуже важливо з вірою в Бога спільно діяти і мати в серці любов і милосердя. Це насправді об’єднує, бо Україну творять і захищають небайдужі люди. Спільною щоденною працею маємо наближати перемогу”.

Тетяна Слободянюк