«Сьогодні ми стоїмо з зав’язаними очима, адже світ заплющує очі й не діє!»
Понад сотню людей взяли участь у щотижневій безстроковій громадянській акції «Поверніть Героїв з полону!», що відбулась минулої п’ятниці в Хмельницькому. Це вже 131-а акція, мета якої незмінна від 2022 року: привернути увагу як вітчизняної, так і світової громадськості, владних структур до долі військовополонених, яких утримують у нелюдських умовах у російських тюрмах і таборах, та до зниклих безвісти українців. Головна вимога — звільнити всіх військовополонених та повернути додому безвісти зниклих захисників. Учасники — родини військових, небайдужі мешканці громади та інших міст.
Чорні пов’язки на обличчях, одяг, заплямований червоною фарбою, чорно-сині стрічки — такі промовисті символи обрали учасники акції, які об’єдналися, аби спільно боротись за долі всіх, кого понівечила кривава війна.
«Сьогодні ми стоїмо із закритими очима, адже світ заплющує очі і не діє! Наша боротьба — це усвідомлення того, що біль душить і не дає дихати…Це усвідомлення того, що родинам потрібна підтримка, що мовчання влади, світової спільноти вбиває. А сила духу — це наша єдність і гідність», — пояснила символіку і беззмінну мету зібрання координаторка акції, волонтерка Леся Стебло.
Усе більше серед учасників акції родичів зниклих безвісти українських військових, які чекають звістки про своїх рідних. Із синьо-чорною стрічкою — хмельничанка Ольга, в якої безвісти зниклим із травня минулого року вважається чоловік. «Мій чоловік — доброволець. Завжди казав: я не буду сидіти та чекати того моменту, коли прийдуть і заберуть, я піду захищати вас. Казав, щоб чекали й обов’язково дочекалися, — розповідає жінка. — Віримо, молимося, чекаємо і, дасть Бог, обов’язково дочекаємося».
Зі Староостропільської громади приїхала до Хмельницького Юлія, сім’я якої понад рік і три місяці чекає звістки від 23-річного брата: «Ми зверталися в різні структури, але, на жаль, ніякої інформації не маємо: Координаційний штаб, Міжнародний комітет Червоного Хреста — ніхто ніяких даних не дає. Ми не знаємо, де він та що з ним».
У Марини з села Бережанка Хмельницького району також власна болюча історія. «У нас народився синочок, але чоловік вже не дочекався цієї звістки. Тому що 22 листопада я народила дитину, а 17-го він відбув на позицію, і після того вже не виходив на зв’язок». Чоловік Марини служить за контрактом з 2019 року, понад два місяці, розповіла, його вважають зниклим безвісти на Донеччині. Сподівалась, що коханий зможе бодай на день приїхати, побачити щойно народженого сина. «Він мав повернутися з позиції і мав приїхати додому. Йому обіцяли пару днів, та так сталося, що уже не приїхав, — крізь сльози розповідає молода жінка. — Насилу взнали, що він зниклий безвісти, потім ми довго добивалися сповіщення, щоб нам видали його. І все. Командири мовчать, ніхто нічого не розповідає».
Як зазначила Леся Стебло, безстрокові акції на захист і за звільнення українських військовополонених та безвісти зниклих відбуватимуться в Хмельницькому до того часу, коли всі українські герої повернуться додому. «Мусимо виходити і стояти тут, адже іншого шляху не існує, — каже волонтерка. — І будемо продовжувати поширювати інформацію про нашу боротьбу про всіх соцмережах світу, аби постійно нагадувати нашим партнерам і небайдужим: наші українці кладуть життя, віддають здоров’я за весь цивілізований світ, за загальнолюдські цінності. А це — гідність, безпека і свобода».
Наступна акція відбудеться в Хмельницькому 14 лютого.
Нагадаємо, за даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, понад вісім тисяч українців, цивільних та військових, досі перебувають у російському полоні. Загалом з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну відбулося 58 обмінів військовополонених. За цей час було визволено понад 3 800 військових та цивільних. За інформацією моніторингової місії ООН з прав людини, в Україні з кінця серпня 2024 року зафіксовано понад 80 страт українських військовополонених. Станом на сьогодні в Україні майже 60 тисяч зниклих безвісти громадян.
Вікторія Катрич
