У Хмельницькому літературному музеї відкрилась незвична виставка дерев’яних скульптур про історію цивілізацій
Зазвичай в літературному музеї можна побачити книги, часописи, світлини, особисті речі письменників. А цього разу експонуються мистецькі роботи батька і сина Копилів: Миколи та Володимира.
Ім’я Миколи Копила добре відоме хмельничанам, адже він з 1999-го до 2005-го років працював головним архітектором Хмельницької області. З-поміж його вагомих проєктів — будівлі аеропорту та залізничного вокзалу в Хмельницькому, архітектурна частина пам’ятника Б.Хмельницькому на вулиці Кам’янецькій. Микола Лукич також проєктував санаторій “Україна” в селі Маків Дунаєвецького району, житлову забудову у цьому селищі та інші об’єкти в області. Днями минув рік, як Микола Копил відійшов у засвіти, але про цю багатогранну творчу особистість продовжують розповідати його творіння. Втім широкому загалу мало відомо, що архітектор Микола Копил був також талановитим живописцем, одним з найкращих акварелістів нашого міста, і про це свідчать його виставлені для показу роботи і розповіді колег художників та архітекторів.
Втім, мистецька виставка в літературному музеї стала не лише присвятою пам’яті талановитого зодчого. Адже талант до мистецтва батько передав сину Володимиру, художнику і скульптору. І тому ця виставка родинна, хоча кожен з митців ішов своїм шляхом. Якщо Копил-старший архітектурними творіннями тягнувся до неба, то син, навпаки, заглибився в історичну давнину, яка межує з легендами та міфами.
Скрупульозне знання скульптором історії древніх цивілізацій, які населяли у свій час територію сучасної України, відтворений в скульптурних образах історичний шлях від кроманьйонської доби, Трипілля до нинішніх днів вражає і захоплює. Перед очима відвідувачів постають скульптурні зображення представників різних племен, народностей, етнічних груп, які залишили свій слід як на території нашої держави, так і культурі, звичаях та збережених в поколіннях архетипах. Вражає філігранність і точність деталей скульптур, складається враження, що вони не з дерева, а з піддатливої бронзи чи іншого “скульптурного” матеріалу. А використання автором і різноманітних символів знакового письма: від рун до кирилиці, які митець з легкістю прочитує і пояснює, роблять довершеною цю незвичну мандрівку в минуле цивілізації. Особливо детально представлена дохристиянська доба, язичництво, відтворене скульптором Копилом у древніх зображеннях дохристиянських богів слов’янського світу: Прави, Яви, Нави, Мокоші, Дажбога, Лади, Велеса та інших божеств, знання про які у нас межують з легендами. Володимир Копил таким чином заповнює цей маловідомий загалу проміжок історико-культурної пам’яті. Хто ми, чиї нащадки, чому ми — спадкоємці древньої Русі, а не яничари-московити, з якого генетичного “тіста” виліплені нинішні вороги України — нащадки фіно-угорських племен, що населяли північні від Києва землі. Про це розповідають роботи історика-скульптора.
Втім, є в експозиції і представник сучасного ворожого Україні племені, створений Володимиром Копилом уже в часи повномасштабної війни. Цей комічний персонаж — сатирична скульптурна “копія” російського царка, якого в Україні прозвали “Путя” за асоціацією з міфічним господарем боліт та трясовиння. Жалюгідний путя-путін дуже схожий на комічного персонажа фільмів фентезі, і єдино “випадає” з галереї тематичних історичних персонажів.
Виставка в літературному музеї діятиме місяць, і кожен, хто її відвідає, отримає можливість стати учасником незвичної мандрівки в минуле, яка збагачує наші уявлення про український родовід і багату подіями та постатями нашу історичну землю.
