У Хмельницькому при міському голові створять координаційну раду для ВПО

У Хмельницькому відбувся перший в Україні регіональний форум «Єднання заради дії. Інтеграція переселенців на Хмельниччині: проблеми,  рішення та роль  ради ВПО» .

Його ініціатори   –  громадські організації, які займаються інтеграцією ВПО за підтримки  міжнародної корпорації  IREХ (Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів), яка допомагає втілювати   інноваційні програми і працює з благодійним фондом «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» та з Державним департаментом США. Форум відбувся за підтримки Хмельницької міської ради. Захід став майданчиком для активного спілкування між владою, бізнесом та громадським сектором.  Одним з інструментів у цій взаємодії стане робота ради ВПО в м. Хмельницькому, створення якої  у найближчих планах міської ради.

Вітаючи учасників форуму, заступник міністра  з питань реінтеграції окупованих територій Павло Козирев у своєму онлайн зверненні зазначив: «В Україні  зареєстровано 5 мільйонів ВПО. Ми маємо справу з найбільшим з часів Другої світової війни  внутрішнім переміщенням в Європі.  Фактично це є другий фронт, бо  немає громад, де не прихистили  переселенців. В коаліції з органами місцевої влади, громадськими організаціями, міжнародними донорами  маємо зробити все, аби інтеграція ВПО в нових громадах була повноцінною».

Хмельниччина, на теренах якої відбувся перший в Україні форум такого рівня, обрана для діалогового майданчика  не випадково, адже наша область  входить у трійку лідерів за кількістю внутрішньо переміщених осіб. У регіоні нині мешкає понад 120 тисяч ВПО, що становить 10 відсотків усіх мешканців краю. Про те, як інтегрувалися українці з інших регіонів у наші громади, як місцева влада  сприяє вирішувати їх проблеми, розповідали представники обласної  адміністрації та ради, служби зайнятості,  голови тергромад області.

Найбільше вимушених переселенців мешкають у Хмельницькому –   понад 39 тисяч. І сьогодні стоїть питання не лише  вирішення  їхніх  нагальних побутових проблем,  важливою є подальша інтеграція  в життя громади і розвиток території.  Адже значній частині не має куди повертатися, тому що їхні домівки, їхні  міста, села  зруйновані. Звичайно, можна виживати, отримуючи соціальну та гуманітарну допомогу, які надають і міжнародні  донори, і держава, місцева влада, волонтери. Але на нинішньому етапі для  повноцінної інтеграції в нову громаду людям потрібні дві речі: житло і працевлаштування. На цьому наголошували всі учасники форуму. Адже переселенцям важливо почуватись не «вимушеними», а повноцінними членами громад, брати активну участь у розвитку економіки регіону. Хто сприятиме інтеграції і адаптації  наших співвітчизників  в нових громадах? Ці  питання були  головними на панельних дискусіях.

Важливу роль у цих процесах відіграють міжнародні неурядові організації,  зокрема IREХ, яка діє в  25 громадах України з липня 2022року і планує продовжити свою діяльність до серпня 2023 року. «В межах цієї програми проведені навчання для ВПО, тренінги з написання грантів для фінансового втілення проєктів учасників програми. За цей час IREX надано коштів більше ніж 250 тисяч доларів  в рамках цього проєкту, – повідомила   Наталія Савицька, регіональна  представниця неурядової корпорації IREX, що діє в партнерстві з благодійним фондом «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» за фінансової підтримки  Управління Верховного комісара у справах біженців в ООН. – Ми пройшли з ними складний шлях від задоволення першочергових потреб,  і зараз завершальний етап – це створення громадської ради, яка  має стати основним меседжем, донесеним як до ВПО, так і до  членів нашої громади. Це крок до повноцінного демократичного суспільства. Але важливо не просто зробити крок, а зробити його  в правильному напрямі».

У роботі форуму взяв  участь Хмельницький міський голова Олександр Симчишин, який, зокрема, зазначив: «Такий форум, дійсно, є першим регіональним в Україні, і такі зустрічі надзвичайно потрібні, тому що ми маємо спілкуватися, і маємо чути проблеми переселенців, а вони відчувати і бачити наші дії, програми, які ми впроваджуємо в громаді, бо  в усіх нас є головне завдання: аби всі ті українці і українки, які приїхали до нас з різних місті сіл, окупованих , знищених російською ордою, не почувалися тут, як ВПО,  біженці, а почувалися, як українці, тому що ми зараз формуємо нову, модерну  українську націю. А повноцінна українська нація, це коли українцю  однаково комфортно, однаково є можливість реалізуватися в будь-якій сфері, в будь-якому місті:   в Хмельницькому,  Києві, Львові, Краматорську, Сімферополі, Севастополі, Донецьку. Оттоді це справжнє єднання, справжня  солідарність». Міський голова подякував всім благодійним організаціям і фондам, волонтерам,  місцевому бізнесу, який з 24 лютого розміщував, годував  людей, які приїздили, пропонував їм роботу. Також Олександр Симчишин  відзначив й активну  спільноту українців, які до нас приїхали і взялися максимально допомагати хмельничанам.

«У  Хмельницькому,  при міському голові буде створена координаційна рада для українців і українок, які приїхали до нас і проживають тут. І це буде по суті постійно діючий орган, де  буде відбуватися спілкування. Власне, ми приймаємо в нас людей з весни 2014 року, і мали великий досвід, як працювати з ними. Їхали люди  з Криму. а потім з Донецька, з частини окупованої Донеччини, Луганщини. Ми розуміли, де будуть основні проблеми, ми відчували, що однозначно настане новий етап війни, і він буде інший, ніж АТО/ООС. Але ми точно не прогнозували ту кількість людей, яка до нас приїхала. Після 24 лютого станом на сьогоднішній день Хмельницький прийняв в себе 260 тисяч. Це майже ще одна  Хмельницька  громада. На сьогодні в нас офіційно зареєстровано 39тисяч людей з інших регіонів, але ми розуміємо , що ця цифра по факту менша, тому що навіть велика частина офіційно зареєстрованих повернулися  додому після того, як Українське військо звільнило українську землю від російської нечисті. За нашими підрахунками, сьогодні в громаді  проживає 25 тисяч людей, і я впевнений, що більша частина з них залишиться тут  на довший час. Тому що є люди, які приїхали з тих населених пунктів, які навіть після звільнення відбудовувати потрібно буде роками. І, власне, основні моменти, за якими ми почали працювати, це дати можливість людям максимально себе реалізувати. Ми  маємо  працевлаштованих фахових працівників  в комунальній сфері, майже сорок  – в міських медичних закладах, понад півсотні  влаштовані в освітніх: садочках, школах, ДЮСШ. Частина тренерів приїхали разом зі своїми вихованцями. Ми дали можливість всім активним себе  знайти. Будучи кілька років містом «номер один»  сприятливим для бізнесу,  Хмельницький так само сприяв релокованому бізнесу, і маємо сьогодні понад 20 підприємств, які зайшли в Хмельницький і залишилися тут працювати. Ми не змогли, звичайно, допомогти всім. Приїжджали  підприємства, які просили в нас 5-7, 10  тисяч квадратів  площі. В нас немає таких вільних площ, а наявні є функціонуючі.

До речі, ми не лише приймали в себе людей, у нас були евакуаційні автобуси, ми витягували людей з завалів, з підвалів,  привозили сюди, і ці люди потребували великої соціальної допомоги. Це малозабезпечені, з інвалідністю. Чи наприклад, молода сім’я, де мама приїхала з дітками, а тато воює,  і в нас таких дуже багато. Ми, до речі, нищили оцей стереотип, абсолютно вороже ІПСО, що нібито переселенці приїжджають сім’ями, з чоловіками, а наші воюють. Це абсолютно неправильно.  В Хмельницькому ми провели в останню путь 12 наших героїв з родин, які приїхали до нас  після 24 лютого. Вони поховані в нас на Алеї слави, вони почесні громадяни нашої громади», – підкреслив міський голова.

Які етапи інтеграції  вимушених переселенців у Хмельницькій громаді? «Перший –це  соціальна підтримка: продукти , побутова  хімія, одяг, – зазначив Олександр Симчишин. –  Ми видали понад 200 тисяч продовольчих наборів. 60 тонн одягу ми видали за майже рік часу. В наших навчальних закладах навесні і влітку розміщували майже 14 тисяч людей. Ще 13 тисяч людей жило в інших  установах громади. Понад 40 тисяч – в приватному секторі, в приватному бізнесі і т.д. 2,2 млн. гривень ми  відшкодували приватному житловому сектору, де проживали люди, які приїхали до нас. Кілька сотень людей забезпечили повноцінним харчуванням щоденно. І до цього часу годуємо людей, які цього потребують. На базі ресторану «Жовтневий» видано105 тисяч обідів. А ще були інші ресторани, кафе, школи, гуртожитки садочки і т.д.

Другий момент – діти. Відразу, як до нас приїжджали дітки, ми  забезпечували освітніми послугами. На сьогодні понад 2200 дітей  – в садочках, школах, закладах ПТО. Дистанційно, очно, залежно від форми навчання в закладі. Аналогічно – медичні послуги, як поліклінічні, амбулаторні, так і стаціонарні.

Ми розуміли, що ринок праці в Хмельницькому і Маріуполі  різний. І працівник  з Азовсталі не зможе в нас знайти   роботу за фахом. Тому запропонували велику кількість профорієнтації за затребуваними в нас спеціальностями. Відкрили  велику кількість курсів з ІТ-спеціальностей, історії України, української, англійської мов, щоб максимально соціалізувати і адаптувати людей до наших реалій», –  так підсумував міський голова рік воєнного життя громади.

Найбільшою, найсуттєвішою проблемою для переселенців  залишається   житло.«Ту кількість людей, яка потребує житла в Хмельницькому, ми забезпечити не можемо,  –  зазначив Симчишин. – Вільного житла в місті, яке стрімко розвивалося,  немає. Ми кілька років поспіль  були першими серед обласних центрів  за природним і за міграційним приростами  населення. Ми завжди були в трійці за будівництвом житла. Причому в Хмельницькому воно розкуповувалося ще на етапі фундаменту чи котловану. Тому  ми почали працювати з міжнародними партнерами, які нам дуже суттєво допомагаютьу  різних сферах . І два великих проєкти, які ми зараз реалізуємо, пов’язані з житлом. Перший проєкт буде реалізований до жовтня цього року, на який місто  отримало 1,5 млн євро гранту від ЄС, це майже 60 млн гривень. Це дає можливість реконструювати дві існуючі будівлі і забезпечити 230 людей  смартжитлом під ключ. Ми плануємо  в жовтні вже заселення. Це Інститутська, 12/1 і Кам’янецька, 74. Відбувся тендер, є переможець, є вже кошти, і до жовтня абсолютно реально це зробити. І ось нещодавно, 28 січня,  я мав зустріч з великою делегацією  ЄС. Це інший проєкт, який ми спочатку пропонували Мінрегіону, але не знайшли   на то фінансування. Тому ми його запропонували нашим європейським партнерам, з якими вже реалізували багато проєктів в Хмельницькому. Вони цей проєкт підтримали. Мова йде  про понад 8 млн євро на будівництво капітального житла. Бо в Хмельницькому ми принципово відмовились від вагончиків та модульних будиночків,  бо це тимчасове житло, максимум на шість місяців. Ми пішли шляхом презентації будівництва капітального житла. Наші партнери з ЄС це підтримали. Вже  відведена  під будівництво земельна ділянка. Наш обов’язок – підвести комунікації: воду, електроенергію, дороги. За кошти ЄС  будуватимемо самі будинки. Це триповерхові котеджі, що забезпечить приблизно 700 людей смартжитлом площею 35-45 кв. метрів. Цей проєкт зможемо починати, як тільки надійдуть гроші. Нам пообіцяли, що в  кінці квітня-на початку  травня кошти будуть, і ми зможемо розпочати  будівельні роботи. І на початок наступного року цей проект зможемо реалізувати» .

Друга частина форуму була присвячена ініціативам  власне   внутрішніх переселенців, які вже стали не лише повноцінним, а й активними учасниками життя Хмельницької громади.  Їхні історії – це не про виживання, а про громадянську  і бізнесову активність, патріотизм і готовність  розвивати економіку  і відбудовувати вільну Україну.  Учасник форуму Михайло Івонін із  Сєвєродонецька Луганської  області  нині  займається релокованим  бізнесом. У рідному місті в Михайла Івоніна було три великих бізнес-центри: завод, інститут, він займався   доставкою  фермерських товарів від виробника до споживача. Але з  24 лютого всі проєкти перестали існувати.  І зараз зі своєю командою в Хмельницькому Івонін створив виробництво, де виготовляють протинакипні фільтри, а паралельно у Вінниці займаються будівельним проєктом. Досвідчений бізнесмен переконаний, що Україна має ширше  освоювати цифрові технології, які унеможливлюють корупційну складову в усіх сферах. Саме розширення «Дії» дозволить якісно комунікувати  раді ВПО з місцевою владою,  з лідерами спільноти переселенців, які прагнуть розвивати наші громади.  Маючи великий досвід у сфері ІТ-технологій,  Михайло Івонін запропонував допомогти у створенні такого застосункупо всій території України.

Уже два місяці по вул. Кам’янецька, 54, працює кав’ярня «Панда»,  яку відкрив у  Хмельницькому Валерій Воротінцев,також підприємець із  Сєвєродонецька. Розповідає, що в рідному місті  мав мережу з шести кав’ярень, займався рекламним бізнесом,  створив сотні робочих місць. Нині його  співробітники  перебувають переважно  за кордоном, там працюють. «Але я волію бути дома, в Україні, мені подобається моя країна, я хочу її розвивати, хочу в Хмельницькому  розвивати бізнес, – розповідає Валерій. –  І я бачу, як   тяжко людям, які переїхали з однією валізою. Їм  досі нелегко  орієнтуватися в нових умовах, адже все змінилося, все!  На жаль, немає цифрової централізованої інформації для ВПО. Це хмельничанам, можливо, важко зрозуміти, але   це факт: люди часто розгублені і невпевнені. Особа, ВПО повинна зайти в телеграм-канал чи на іншу платформу і  знайти  там всю   довідкову  інформацію  про послуги в місті, повинна працювати соціальна реклама, і це має бути централізований ресурс. І ми, переселенці, готові допомогти його створити».

Підприємець з Маріуполя Єгор Рибак  став громадським активістом,  відколи почав займатися проблемами внутрішніх переселенців, своїх земляків. «Я вважаю, що Україна пройшла перший дуже важливий іспит: іспит війни. Ми продовжуємо жити далі. Економіка продовжує працювати, влада і громада об’єднались,  здійснена величезна робота, і ми дуже вдячні хмельничанам. І ми йдемо далі, з’явились нові запити,  нові наші  ініціативи. В Маріуполі я  працював у центрі розвитку стартапів, ми створювали ІТ-технології, вчили людей бути айтішниками. ІТ-компанії на сьогодні –  дуже прибутковий бізнес, який дає великі податки,  і ми  хочемо робити акцент саме на цих програмах, звичайно, при допомозі влади, громадських організацій, хочемо залучити зацікавлених спонсорів. Перший етап ми пройшли, це  гуманітарна і соціальна підтримка, тепер – повноцінна інтеграція. І наша допомога Хмельницькій громаді –  це велике бажання і  наша відповідальність, як і кожного хмельничанина».

Маріуполець Олексій Сапаров з березня займається  з командою  переселенців волонтерством, створив ГО « Наш вибір Україна», допомагає ВПО  і хмельничанам, які потребують соціальної підтримки. І таких ініціативних  наших співвітчизників з різних регіонів – сотні.

Активні люди роблять будь-яку громаду сильнішою, особливо, коли їй у цьому сприяє місцева влада.   Наші переселенці прагнуть працювати  і реалізовувати свій потенціал, інтегруватися в нашу спільноту, здатні пропонувати  владі довготривалі системні рішення, які дозволять  повноцінно інтегрувати переміщених людей і бізнес у життя і економіку Хмельницької громади.

Тетяна Слободянюк.