У Хмельницькому збудують фонтан Григорія Сковороди
2022-й проголошено в Україні роком видатного мислителя, гуманіста, просвітителя Григорія Сковороди з нагоди його 300-ліття, яке відзначатимемо 3 грудня. На державному, суспільному рівнях планувались масштабні заходи протягом року до ювілею видатного українця. На жаль, підготовку “скоригувало” віроломне повномасштабне вторгнення росіян. І їхню людиноненависницьку сутність підтверджує давній вислів Г. Сковороди: “Немає нiчого небезпечнiшого, нiж пiдступний ворог, але немає нiчого отруйнiшого вiд удаваного друга”. Півроку тому ворог так “привітав” нас із 300-річчям Сковороди,що зруйнував його музей в Сковородинівці на Харківщині, водночас росіяни вважають його російським філософом. У цьому лицемірна сутність “руского міра”.
Готувалися до відзначення 300-літнього ювілею і хмельничани. Зокрема, ще 4 лютого цього року міський голова Олександр Симчишин та голова Всеукраїнського громадського комітету “Сковорода-300” Олесь Доній підписали меморандум про співпрацю з відзначення ювілейної дати, а Хмельницький став другим містом, після Києва, який підписав меморандум.
“Для нас це подія, тому що ми готувалися до відзначення 300-річчя від дня народження Григорія Савовича Сковороди і планували на міському рівні відзначати поважний ювілей. Хмельницький шанує Сковороду. В місті діє музей ім. Сковороди, є сквер Сковороди на вулиці Козацькій. Ми станемо частиною всеукраїнського відзначення, адже Сковорода, на мою думку, недооцінена особистість в українській історії. Сковорода — філософ рівня Платона, Канта, Гегеля. Українці мають ним пишатися та максимально популяризувати. Провівши низку заходів, Хмельницький стане тим місто, яке Сковороду вшанує”, — зазначив тоді міський голова Олександр Симчишин.
Центром дослідження і збереження культурної спадщини філософа в нашому місті уже понад 25 років є Подільське товариство ім. Григорія Сковороди, а незмінним освітнім закладом, де популяризують і вивчають творчість, особистість видатного мислителя, став Хмельницький інститут соціальних технологій. Його ректор, доктор історичних наук Михайло Чайковський є й засновником Подільського товариства Г. Сковороди.
“Григорій Сковорода, як гуманіст, як людина, був посланий Богом Україні для просвітительства у важку годину українського буття, щоб бути духовним прикладом, орієнтиром. Ми до Сковороди маємо ставитися, як до велетнів духу, які в різний час приходили в різні народи, аби духовно пробуджувати, просвітлювати народ, очищати старі духовні вчення від схоластики і застою, щоб був поступ. Його численні зарубіжні мандрівки не відчужили його від України, а навпаки, зміцнювали те, що в ньому було закладено.
Сковорода своїм життям, своєю місією був набагато вище від будь–якої політики, в тому числі царської. Де б він не був, він повертався додому.“Якщо ти німець — німецтвуй, якщо француз — французуй, а якщо ти українець, то будь українцем”, — учив він. Бо така природа світу, природа приналежності до свого роду. Він розтлумачував дієвість таїнства, євхаристію вдячності. “Що робить Сковорода? — запитали його. Він відповів: “Сковорода вчиться бути вдячним”. Де б він не був, куди не пішов, він учився бути вдячним. Як це стосується нас? Якщо я народився в цьому селі, місті, серед цієї природи, то таке веління Боже. І я це приймаю і маю все зробити, щоб я давав плоди, тобто приносив користь сьогодні і тут. І Сковорода так робив. Він писав філософські праці, спілкувався з першими особами держав і водночас відкривав школи, навчав селянських дітей рідною мовою, тобто можемо мандрувати світом, вчитися, працювати, але плоди маємо віддавати тут, на рідній землі, де народжені велінням Божим”.
Росія в усі часи свого панування прагнула знищити нашу пам’ять про великих українців,знищити наше коріння, нашу культуру, первинну стосовно росії, яка з’явилась набагато пізніше, ніж Україна, українська цивілізація. Російські наслідки наслідки завжди були руйнівні для України, і свого бажання знищити нас, нашу історію і культуру росія не полишила й зараз, розпочавши нечувану за масштабами жорстокості загарбницьку війну. “Але генетична пам’ять — це річ, яка не згорає, яка в нас закладена впродовж поколінь, і так само незнищенний Сковорода — він в нашій душі, в нашому ставленні до світу, до людських цінностей. Він у нашій любові до України, яку ми нині відважно і віддано захищаємо. І народ, який має Сковороду, Шевченка, не можливо знищити. До речі, ще на початку ХХ століття майже в кожній українській хаті були портрети Сковороди і Шевченка. І це при тім, що офіційна церква, яка зазнала руйнівного впливу московського “православія”, ставиться до Сковороди неохоче. Хоча саме слова “Бог є любов” належать Григорію Савовичу”, — розповідає Михайло Чайковський.
Попри воєнний стан і нашу загальнонаціональну зосередженість на перемозі, на допомозі ЗСУ, хмельничани таки пам’ятають про ювілей видатного українця. “У цьому році, — розповів директор Подільського товариства, — ми планували встановити в Хмельницькому парку відпочинку скульптурну композицію “Фонтан Григорія Сковороди”, відкрити її напередодні ювілею. Це наближає Григорія Сковороду до нас, нашого ХХІ сторіччя. Ми все зробили, залишилося втілити задум. Цю ідею підтримали і Хмельницький міський голова, і обласна влада, депутати. Але довелося відкласти цю справу до завершення війни. Втім, лише відкласти. Я бачив ескіз — він чудовий: Григорій Савович з глека щедро наливає божественну воду (тобто, знання, пізнання ) всім спраглим. Ми цей проєкт обов’язково реалізуємо після війни. Люди в парку щодня бачитимуть цю красу, виявлятимуть цікавість до особистості мислителя. Використовуватимуть його цитати, які стали крилатими. Але не всі знають, що вони належать йому”.
І про актуальність вчення великого українця знову нагадує ще один його вислів, як заповіт нам, нащадкам: “Не можна збудувати словом, якщо те саме руйнувати ділом”. Віриться, наша любов до України така ж дієва і невичерпна, як цілюще джерело вічної мудрості гуманіста Сковороди.
Тетяна Слободянюк.
