“Візьми лиш за руку мене і стисни, як зброю”
Під такою назвою у Хмельницькому обласному художньому музеї відкрито виставку пам’яті поета-фронтовика Максима Кривцова. В експозиції — світлини військового з позивним Далі, зроблені ним на плівковий фотоапарат, та його особисті речі. Головним лейтмотивом мистецької акції стали твори талановитого поета із довгоочікуваної збірки “Вірші з бійниці”, яку він встиг видати напередодні загибелі 7 січня 2023 року. Незабаром вона була визнана однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН. Вірші поета читали учасники виставки.
А рефреном біографічно-поетичного дійства стали слова поета: “Коли мене запитають, Що таке війна, Я відповім: Імена…”. Так, війна пише свій мартиролог, вписує у нього імена української молоді, яка своїм талантом і, на жаль, своїм обірваним життям вже створила нову українську літературу, яка є неймовірною і неосяжною за силою і правдою емоцій. Такою є й поезія навіки 35-річного Максима Кривцова.
“Я стану класиком, лише якщо загину на війні”, — так жартував Максим у листуванні з друзями. Вірші почав писати, коли ще жив у рідному Рівному, де народився 1990 року, згодом закінчив Київський національний університет дизайну. Талановитий юнак мав можливість проявити свій талант у різних галузях, стилях мистецтва. Але 2013-й круто змінив його долю: Максим став учасником Революції Гідності, у 2014-ому в перших лавах добровольців пішов захищати Україну. Воював у складі 5-го батальйону ДУК “Правий сектор”, згодом у бригаді швидкого реагування Нацгвардії. І писав, друкувався у різних виданнях. Кулеметник Далі мріяв про власну збірку віршів і писав на фронті роман, який залишився незакінченим. До річниці загибелі проєкт “Меморіал” створив сторінку пам’яті Максима Кривцова. Там ключові моменти життя поета та спогади його близьких людей. А почесними гостями хмельницької виставки стали рівняни, батьки Героя, Олександр і Надія Кривцови, які розповідали про свого сина, а також передали музеєві цінні видання.
За словами співорганізаторки хмельницької виставки Ольги Осмолян, ідея виставки виношувалась довго і її хотіли відкрити у пам’ять про творчість військового. “Я була знайома з Максимом, ми познайомились завдяки поезії. Багато років бачила, як він відвідував літературні конкурси, виступав. І дуже хотілося, звісно, збірку “Вірші з бійниці” презентувати за його життя, — розповіла пані Ольга. — Важливо, щоб вірші і фотороботи Максима доносили людям сьогоднішню реальність, те, що ми продовжуємо боротися і продовжуємо жити та те, що за кожною людиною, яку забрала ця війна, ховається цілий всесвіт”.
Поетка та учасниця заходу Ірця Кошлата зізналась: “Дуже важко та емоційно читати поезію про війну, але розумію, чому такі заходи особливі та важливі для вшанування пам’яті. Це нагадування, що наших українських поетів потрібно шанувати та віддавати їм належне ще за життя, а не після”.
Для учасниці заходу, мисткині Ольги Нікітіної, читання віршів Максима Кривцова — це непряме спілкування з автором. “Це дуже почесно, і таку поезію неможливо не пропускати крізь серце та душу. Хочеться відчути кожне слово, ритми, емоції”, — зазначила пані Ольга.
Подібна атмосфера — це, справді, нове явище як в мистецькому, так і суспільному житті. Поезія в окопах сьогодні набуває обрисів їх авторів, гідних, мужніх, чистих душею. У фронтових рядках схоплені головні сенси, розкрита філософія перемоги любові над злом. І це розуміють не лише українці. Адже література, написана в бліндажах, під свист куль і осколків, має світове значення. Зазначимо, що в Греції виходить у перекладі грецькою збірка “Вірші з бійниці”. А в Україні у видавництві “Наш формат” вийшов другий наклад цієї збірки.
Нагадаємо, в Хмельницькому виставка триватиме до 9 березня.
Тетяна Слободянюк