На рубежі держави і війни
Вони першими стають у смертельний двобій з ворогом на кордоні. Вони завжди в найгарячіших точках поряд з тими, хто став на захист держави. Вони беруть участь у надскладних операціях Сил оборони. Це наші прикордонники, якими пишається Україна, пишається наш Хмельницький, де в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького здобувають вишкіл охоронці рубежів Вітчизни. Саме тому 30 квітня, коли в державі відзначають День прикордонника, це знаменний день і для нас, хмельничан. А серед випускників академії, як і серед військовослужбовців, які виконують бойові завдання в прикордонних підрозділах, чимало хмельничан — професійних воїнів і добровольців.
Наймолодший Герой України
Нещодавно Президент України Володимир Зеленський вручив орден “Золота Зірка” прикордоннику Владиславу Степанчуку, випускнику НАДПСУ ім. Б.Хмельницького. І ця звістка блискавично облетіла всю Україну. Не лише через героїзм і неймовірну самовіддачу охоронця кордону. 19-річний хмельничанин став наймолодшим Героєм України! Владислав Степанчук 10 жовтня 2024 року вивів з ворожого оточення 21 побратима, серед яких двоє тяжко поранених. Чотири години запеклого бою і всі відійшли на запасні позиції. Живі. Без втрат. І це було далеко не першим його бойовим хрещенням.
Втім про особисту мужність і героїзм юнак сказав лаконічно: “Я просто вірив, що вийде. Перше, що зробив після бою — закурив і посміхнувся. Це заслуга не лише моя — це командна робота. Без побратимів нічого не було б…”.
Депутат став артилеристом-прикордонником
Депутат Хмельницької міської ради Юрій Решетнік від початку повномасштабного вторгнення змінив сесійну залу на військовий бліндаж, мирну професію на обов’язки офіцера-прикордонника в артилерійському підрозділі Держприкордонслужби. Хоча про військову професію не мріяв, закінчив факультет міжнародних відносин ХНУ у 2007 році. Втім трудовий шлях був крутим: від вантажника до підприємця і депутата міської ради. “Завжди хотів докладати максимум зусиль, щоб щось змінювати в житті, в місті”, — розповідає офіцер.
Коли в перші дні повномасштабного вторгнення у Хмельницькому було сформовано 19-й стрілецький батальйон, в основному з хмельничан, серед перших добровольців там опинився Юрій Решетнік. Чому обрав прикордонні війська? “У нас в Хмельницькому є прикордонний виш, який вважаю гордістю нашого міста. І мені хотілося бути дотичним до прикордонної служби. Я свідомо обрав саме артилерійський напрямок. Пробував себе і в роботі з БпЛА, здобув кваліфікацію, але мене приваблювала більше артилерія. Там один постріл із 122-міліметрової гармати перевертає все в тобі і все навколо. І коли є можливість побачити кадри влучань, просто розбирає від якогось щасливого адреналіну. Потужність цієї зброї, робота з нею захоплює, — ділиться воїн. — За звичайних умов розрахунок гармати може випускати за день від п’яти до десяти снарядів. Коли наступ, доходить до 80 снарядів. Та й в обороні доводиться по 50 снарядів за день випускати. Це досить щільний вогонь”. Як розповів захисник, артилеристам доводиться постійно полювати й за ворожими дронами.
“Спочатку дуже було важко й сумно за дітьми, дружиною, але надихають слова мого шестирічного сина, який усім каже: “А мій тато — військовий!”. “Переконаний, рано чи пізно війна закінчиться. Ніхто не знає, якою ціною, але, принаймні, перед своїми дітьми мені не соромно, — каже воїн-прикордонник. — І ще я впевнений, що ми швидко будемо розбудовуватися, а найперше, найголовніше — це розбудова нової свідомості, нових цінностей, справжньої незалежності”. Тієї, за яку борються наші героїчні захисники і задля якої захищають наші священні кордони.
Тетяна Руса
