1 червня — Міжнародний день захисту дітей

Повномасштабна російсько-українська війна перекреслила життя кожного з нас. А в наших дітей украла дитинство. За даними дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ, у середньому впродовж війни на день гине чи дістає поранення двоє дітей. За офіційною інформацією Офісу генерального прокурора, 548 дітей загинули, 1351 отримали поранення різного ступеня тяжкості.

Загалом, після початку повномасштабної війни близько 1,8 мільйона дітей виїхали з країни, ще 2,5 мільйона стали внутрішніми переселенцями. За інформацією української державної платформи “Діти війни”, станом на травень 2024 року щонайменше 19 546 дітей депортовано Росією. Зниклими вважаються 2015 дітей. Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, у якій визнала депортацію українських дітей до росії геноцидом.

Нині немає у нашій державі дитини, яка б за час війни у будь-якому разі не зазнала порушень своїх основних прав. Незалежно від того, де вона живе: чи у прифронтових областях, чи у відносно спокійному тилу. Переховування в укритті чи сон у ванній, чи перечікування повітряної тривоги у коридорі, між двома стінами — це теж психологічна травма. І навіть просто свист ракети, яка пролітає над твоїм будинком, це теж травма. І коли спітнілі маленькі долоньки міцно тримають твою дорослу руку, яка не може по-справжньому захистити свою дитину, це і є найбільше порушення всіх прав, бо йдеться про пряму загрозу для життя дитини.

Що й казати, діти під час війни — найбільш вразлива категорія. Постійний стрес, страх за своє життя, можлива загибель батьків і рідних — усе негативно впливає на дитячу психіку. Діти війни перестають бути безтурботними. І дитинства наче й не було… Саме тому Міжнародний день захисту дітей нині сприймається по-іншому — як нагадування про потребу не просто захисту, а порятунку українських дітей, котрі страждають внаслідок війни. Чергове нагадування усьому світу про криваві сльози українських дітей.
Святослав Кошель, юрисконсульт Хмельницького міського центру соціальних служб, зауважує, що війна змінила бачення цього свята у багатьох українців. Бо діти під час війни найбільше страждають. Починаючи від психологічних страждань, закінчуючи дітьми, які були незаконно вивезені на територію країни-агресора й, можливо, зазнали знущань, катувань чи інших протиправних дій.

Нині активно збираються докази усіх злочинів росіян. Усі вони будуть представлені в міжнародних судах, коли нарешті буде притягнуто до відповідальності головних злочинців. Директорка центру Марʼяна Любецька зазначає, що в Хмельницькій громаді нещодавно надано статус дитини, яка постраждала від воєнних дій, 758 діткам. Це переважно діти ВПО. І саме працівники центру надають акт оцінки потреб, що дитина перебуває в складних життєвих обставинах.

Загалом міський центр соціальних служб надає соціальні послуги сімʼям, які потрапили в складні життєві обставини (таких на обліку 142), та сімʼям, у яких є діти (215). У центрі уваги, звісно, дитячі проблеми. Їхні фахівці працюють не просто з дитиною, а обовʼязково — з батьками. Тому що будь-які проблеми дітей — це, насамперед, проблеми батьків. І важливо, щоб батьки це розуміли. Тоді можна розраховувати на позитивний результат.

“Справді, коли людина наважилася звернутися до центру за допомогою, це вже є позитивом”, — підтверджує провідний психолог Олександра Коцюк і наголошує, що поведінка дітей — це наслідок виховного процесу у сімʼї. Так, саме батьки — найголовніші люди у житті дитини. Адже мало дитину народити, треба бути відповідальними за неї.

Нині, під час війни, усі почуття загострилися до максимуму. Тому треба бути ще більш, устократ, уважнішими до потреб своєї дитини. Тонко відчувати навіть те, що не висловлюється, відчувати кожен подих, передбачати кожен порух. Не наша вина, що нашим дітям випало бути дітьми війни. Але наш обовʼязок — максимально захистити їх. Власне, як і завжди це повинні робити, однак нині це набагато важче вдається, бо триває кривава війна.

Не так давно в Україні запроваджено загальнонаціональну програму “Дитина не сама”, що стало ще одним кроком для захисту дітей під час воєнного стану. Завдяки запровадженню чатбота “Дитина не сама” кожен громадянин України може отримати відповідь на різноманітні питання. Зокрема, з приводу тимчасового прихистку дитини у сім’ю чи пошуку дитини, яка загубилася. Також кожна небайдужа людина може повідомити про відомі їй випадки перебування дитини без нагляду. Загалом, на цьому ресурсі розміщено

багато корисної інформації про те, як можна захистити права дітей в умовах воєнного стану.
Попри все, з Міжнародним днем захисту дітей! Нехай свято стане для наших діток світлим променем радості, безпеки, впевненості та спокою, як раніше, за мирних часів.
Тетяна Юрчак