204 дні під землею. З ворогом за кілька десятків метрів

Саме піхота проходить крізь найважчі випробування війни, тримаючи на своїх плечах основний тягар війни. Піхотинці першими зустрічають ворога віч-на-віч, діють у складних умовах і часто вирішують долю бою ціною надлюдських зусиль.

У День піхоти ми віддаємо шану тим, хто стоїть на передовій, хто щодня ризикує життям заради миру та незалежності. Це день вдячності, пам’яті й гордості за тих, хто не відступає перед труднощами й до кінця виконує свій обов’язок.

Шкіпер і Хворий — піхотинці 93-тя ОМБр Холодний Яр

Сім місяців були без ротації. Вони тримали позицію не в окопі і не в звичайному бліндажі, а в тісній «норі», де більшість часу доводиться сидіти або повзти. Ворог був настільки близько, що це відчувалося постійно. До Нового року штурми були майже щодня: групи по 10-15 людей, техніка, мотоцикли — просто йшли вперед. Кожен день — це ще одна атака ворога. Ще одна спроба прорватися. Ще одна перевірка, чи вистоять. І воїни героїчно відбивали наступи росіян. Між цими атаками наставала тиша. Напружена, довга, де будь-який зайвий рух міг видати тебе. І саме в цій тиші хлопці будували своє маленьке життя під землею. Слухали аудіокниги — найбільше «Володаря перснів», читали газети, які скидав дрон, щоб не втрачати відчуття часу і розуміти, що відбувається зовні.

Взимку рятувалися хімічними грілками. Навесні відкачували воду, щоб не затопило укриття. Чекали погоди — туману або дощу, бо тільки тоді був шанс вийти, а не потрапити під дрони.

Так минали дні. 204 дні. Сім місяців, у яких кожен день — це ще один відбитий штурм і ще одна ніч під землею.

Вони вийшли, бо витримали.

Дмитрій Хмелюк, військовий