«Хочу, щоб мої діти бачили небо миру». Гвардійський авіатехнік розповів, за що воює проти окупантів
До повномасштабного вторгнення Ярослав Шуптар був конструктором колонок для автозаправок у Львові. У лавах Національної гвардії його здібності інженера також знадобились. Чоловік став авіаційним техніком. Він служить у хмельницькому підрозділі НГУ. Його механічні «пташки» сильно допомагають у стримування ворога на Покровському напрямку.
На початку служби дронами, які Ярослав налаштовував, він сам і літав на полювання за окупантами. І кожне знищення ворожої техніки чи влучання в позицію додавало впевненості і сил. Згодом для свого підрозділу вдалося самостійно зробити ретранслятор. Це значно підвищило ефективність роботи екіпажів безпілотних авіаційних комплексів.
«Ця робота потребує точності, і вона не про «гвинтики». Безпілотники — це зброя, яка може змінити хід бою. Від мене залежить, чи злетить дрон, чи влучить у ціль. Помилка може коштувати життя побратиму або призвести до провалу операції», — каже Ярослав.
Чоловік пояснює, що FPV-дрон — це «механічний солдат». Але його треба зібрати і налаштувати. Технік має постійно враховувати безліч факторів: електроніка, телеметрія, програмування, механіка, а ще бойові умови — пил, волога, обстріли…
«Кожен мій робочий дрон — це крок до наближення перемоги. Найскладніше в цій роботі — це нестача часу. Дивишся на нього — він цілий візуально, а коли починаєш тестувати, не працює камера, мотори крутяться в різні боки. А особливо, коли йдуть великі штурми, просто не встигаєш. За весь час перебування на фронті я відремонтував більше тисячі дронів, а «облітав» — більше п’яти тисяч», — каже гвардієць.
Ярослав виконує завдання далеко від дому — на Донеччині, але його підтримує велика родина: дружина, двоє синів і брат — ветеран російсько-української війни.
«Моя родина — це мій тил і моя сила. Діти ще малі, але вони знають, що тато робить дрони, щоб захищати їх і Україну. І я дуже хочу, щоб вони більше ніколи не чули звуків тривоги», — мріє Ярослав.
Чоловік впевнений, що українське військо захистить і збереже країну. Окрім віри в це, він весь свій талант присвячує цьому.
«Я мрію, щоб ця війна закінчилась перемогою — не заради помсти, а для майбутнього. Щоб ми могли знову будувати, творити, ростити дітей без страху. Я хочу, щоб мої діти бачили не небо війни, а небо миру. І саме заради цього я тут», — резюмує гвардійський авіатехнік.
Група інформації і комунікації НГУ
