Надійний тил: незвичні волонтерські ініціативи хмельничан
Маючи волонтерський досвід впродовж останніх восьми років гібридної війни, волонтерських рух в тергромаді набув нечуваного розмаху. Місто об’єдналось і кожен мешканець громади веде бій на своєму фронті. Захисні сітки для наших армійців плетуть і вчителі, і актори, музиканти і медики, студенти і навіть діти. І цей потік людей, які готові працювати цілодобово не припиняється. Так само всі гуртом ліплять вареники, печуть печиво, готують сухі борщі для наших бійців, знаходять житло для вимушених переселенців сортують одяг та гуманітарну допомогу, а за швейні машинки сіли навіть ті, хто раніше не вмів шити.
Набули популярності й незвичні волонтерські ініціативи. Аби «гідно» зустріти рашистів у разі наступу на Хмельницький, одне з приватний підприємств, яке до повномасштабного вторгнення військ Московії в Україну спеціалізувалося на виробництві повітропроводів, шумоглушник, решіток та фільтрів, тепер виготовляє спецшипи для проколу коліс ворожих бойових машин, щоб військова техніка ворога не могла проїхати далі. Ідею з виробництва металевих «їжків» підприємству підкинув хмельничанин Петро, який разом зі своїм другом самотужки власним ресурсом почали майструвати ці оборонні засоби. Хлопці кажуть, різали на невеликі шматки металеві стержні, зварювали їх і приварювали до ланцюгів, щоб вони могли розгортатися на дорозі. Проблему з металом допомогла вирішити місцева влада, але власними силами зробити виробництво серійним було складно, хоча й працювали практично без відпочинку. Для підприємства, яке має обладнання для нарізки металу та більшу кількість робочих рук, це простіше.«Нам дали ескіз. За пів дня ми підготували креслення і запустили роботу», – каже власник підприємства Денис Гузаіров. Відтак за одну зміну на підприємстві нарізають шість листів металу ( на нарізку одного йде дві години), з якого виготовляють понад 40 комплектів шипів.
Готові “їжаки” волонтери везуть військовим на блокпости та передають теробороні. За словами Дениса Гузаірова, в разі потреби підприємство може запустити другий станок плазмового нарізання металу. Це збільшить потужність виробничого процесу у півтора рази. Відповідно хмельничани зможуть ділитися цими оборонними засобами, після яких непогано ворогу зайде бандерівське «смузі», й з іншими містами.
А мешканці приватного сектору мікрорайону Лезневе, які до війни працювали зварювальниками, облаштували поруч зі своїм обійстям цех під відкритим небом. Спочатку взялися за виготовлення протитанкових «іжаків», а зараз з відходів металу роблять «буржуйки» для блокпостів. Валерій Зелінський, який за старшого, каже, креслення зробив його племінник. Спочатку виготовили декілька «буржуйок», коли ж переконалися, що все працює, запустили виробництво на повну. « Пічки невеликі за розміром і економні. Декілька жмень щепи і каструля води закипає за якихось 10 хвилин», – каже чоловік і додає, що за день одна людина може виготовити щонайменше дві пічки, які придатні для роботи у польових умовах. Двома вже користуються хлопці на блокпостах.
За наявності металу, можна збільшити виробництво вдвічі, а то й втричі. Тож волонтери просять містян приносити старі труби товщиною 3- 4 міліметри, які згодяться в роботі. Окрім «буржуйок» лезнівецькі зварювальники почали виготовляти й металеві плити для бронежилетів, використовуючи для цього ресори старих вантажних машин. Кажуть, роблять за стандартом. Розмір готової плити 25 на 30 сантиметрів, вага кожної 5 кілограм. Сергій Сенчук, який спеціалізується на виробництві бронежилетів, запевняє, бронь надійна, її вже випробували на полігоні. Гвинтівковий снайперський набій з бронебійною кулею 7,62 – не пробиває.
Захисні пластини хлопці відправляють до швейних цехів, де для них шиють так звані футляри. За декілька тижнів спільними силами виготовили вже понад сотню бронежилетів. Тож доки наші захисники боронять Україну від російського окупанта на фронті, хмельничани тримають надійний тил.
Ольга Сєргєєва
