Синергія освіти і духовності
Хмельницькому інституту соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” – 25 років. За період діяльності навчальний заклад підготував більше 10 тисяч фахівців різних галузей, зокрема для соціальної сфери, а на сучасному етапі вищу освіту здобувають близько 1200 осіб, з яких 5 відсотків – це молодь з особливими потребами, 15 відсотків — студенти-військовослужбовці. Заклад став першим вишем на Хмельниччині, який задекларував рівні можливості для людей з особливими освітніми потребами і реалізував їх.
Михайло ЧАЙКОВСЬКИЙ, директор Хмельницького інституту
соціальних технологій Університету “Україна”
Терміни “інтеграція”, а в подальшому “інклюзія” в академічній освіті України з’явилися наприкінці 1990-х років. Власне тоді й почало формуватися інклюзивне освітнє середовище, ламаючи стереотипи щодо неможливості рівного доступу студентів з особливими потребами, тобто з інвалідністю, до якісної вищої освіти. Адже це вимагало змін у консервативній системі вищої школи, створення архітектурної доступності, матеріально-технічної бази, адаптованої до потреб студентів, кваліфікованих науково-педагогічних кадрів для роботи в інклюзивному середовищі. Першим вишем в державі, який обрав напрям опанування соціальних навчальних дисциплін, і створював простір рівного доступу до освіти, став Університет “Україна”, заснований у 1998 році в Києві, а вже наступного року в Хмельницькому був відкритий його структурний підрозділ. Нині заклад дає старт для самореалізації кожного студента за сімома спеціальностями: “Соціальна робота”; “Психологія”; “Терапія та реабілітація”; “Фізична культура і спорт”; “Середня освіта” (біологія та здоров’я людини); “Інформаційна, бібліотечна та архівна справа”; “Право”.
Очолити Хмельницький підрозділ Університету “Україна” довірили мені, бо поділяв розуміння, що в толерантному демократичному суспільстві, яке будує незалежна Україна, усім громадянам має бути гарантований рівний доступ до освіти.
Ідея інклюзії у вищій школі належить першому міністру освіти незалежної України Петру Таланчуку — незмінному Президенту Університету “Україна”, який, маючи потужний освітянський досвід і практику державного керівника, бачив прогалину в цій царині: навчання людей з особливими освітніми потребами разом зі своїми однолітками. Він запропонував створити заклад для навчання таких людей, причому не лише в Києві, а й одночасно в регіонах. Сенс полягав у тому, щоб університет прийшов до студента, а не студент їхав, шукав виш далеко від дому. Місцева влада підтримала цю ідею, тоді міським головою був Михайло Чекман, головою облради Микола Приступа, так у 1999 році на Хмельниччині був відкритий інститут соціальних технологій Університету “Україна”. Й за роки діяльності без залучення бюджетних коштів дружня команда однодумців забезпечила належну сучасну матеріально-технічну й навчально-методичну базу, сформувала енергійний і творчий педагогічний колектив.
Як змінився за цей час виш? Перші пів року ми працювали на громадських засадах, шалено бракувало коштів, звісно. Але ідея була настільки потужною, затребуваною суспільством, що розвивалися, не маючи ні державних, ні приватних інвестицій, а тільки за рахунок плати за навчання студентів. У 2007 році в інституті вже навчалося до трьох тисяч студентів. Перший рік працювали в приміщенні, яке надала обласна рада. Потім викупили чотириповерхову будівлю в мікрорайоні Дубове, на вул. Ярослава Мудрого, 2а, де й зараз знаходимося. Сьогодні до послуг здобувачів освіти Інформаційно-комп’ютерний центр, Центр соціальної інклюзії, Навчально-реабілітаційний центр, Центр соціальних та психологічних досліджень, кабінет клінічної патоморфології, кабінет анатомії та фізіології, лабораторія фізичної культури і спорту, наповнена актуальною навчальною літературою бібліотека. В процесі створення кабінет медичної біології, завершується облаштування кабінету екології, профілактичної медицини, безпеки життєдіяльності та охорони праці.
Значно зріс професійний рівень колективу, порівняно з першими роками. Тоді прийшли молоді ентузіасти, які прагнули реалізуватися, нині майже всі здобули наукові звання, захистили дисертації.
Наразі більше тисячі випускників з інвалідністю на рівних умовах отримали вищу освіту за обраним фахом, що є найвищим показником серед вишів регіону. Базою впровадження інклюзії стало створення власної наукової школи. За роки її діяльності реалізовано 10 тем науково-дослідних робіт, захищено 2 докторських та кілька десятків кандидатських дисертацій; впроваджено авторські програми та комплексні методики роботи зі студентам з інвалідністю.
У непростій справі створення інклюзивного середовища в освітньому просторі ХІСТ став першопрохідцем, було нелегко, але ми впевнено йшли до мети: навчати разом, в одному просторі різні категорії молоді. І це спрацювало, бо людям з інвалідністю вкрай важлива соціалізація, і цей процес бачу на власні очі, коли у навчанні, спілкуванні, в різних справах такі студенти почуваються усе впевненіше, долають бар’єри власних комплексів. Нещодавно зустрів двох наших випускниць, вони слабкочуючі, — такі радісні, мають роботу, а я згадав, якими невпевненими вони прийшли. І заради цього варто працювати, давати людям надію і віру у власні сили. Більшість наших випускників з вадами здоров’я мають роботу, влаштували своє життя. До речі, ми першими в місті спорудили за державними будівельними нормами пандуси, “лежачі поліцейські” біля нашого закладу — зараз це загальноприйнята норма. Тобто наш виш серед тих, хто показав приклад реальної інклюзії.
Також заклад є піонером серед ЗВО, адже з 2004-ого став активним учасником розвитку дистанційного навчання у Хмельницькій області. Свого часу до трьох тисяч студентів здобули вищу освіту в 23 локальних центрах дистанційного навчання. Із 2014 року цю форму навчання обрали військовослужбовці, учасники бойових дій, яким створено усі умови для соціально-психологічної реабілітації та розроблено гнучку систему навчання з Інтернет-супроводом та використанням освітньої платформи Moodle. За кілька років інститут надав можливість для здобуття вищої освіти за цивільними спеціальностями близько 400 студентам-військовослужбовцям та членам їх сімей, що є неперевершеним показником серед вишів області. На даний час в інституті навчається 160 учасників бойових дій.
Серед семи спеціальностей чотири — магістерські програми. Такі спеціальності, як “Психологія”, “Терапія та реабілітація”, “Соціальна робота”, з початком повномасштабної війни стали особливо затребуваними. Наш заклад фактично започаткував наукові конференції з питань реабілітації військових та ветеранів. А робота з людьми, що мають потребу в спілкуванні, і соціалізація постійно відбуваються в процесі навчання.
Інститут є неприбутковим, тож тримаємо помірні ціни за навчання, які дозволяють здобувати освіту соціально незахищеним категорыям. А за освіту осіб з особливими потребами доплачує Фонд соціального захисту. Розвинена система дистанційного навчання значно допомогла нам під час пандемії короновірусу, але ще раніше, коли у 2014-му розпочалась агресія рф, ця ніша виявилась дуже потрібною для наших військових. Студенти-військові не завжди вчасно можуть приїжджати на сесію і виш йде назустріч, створює додаткові умови та забезпечує індивідуальний підхід. Нещодавно довелося приймати іспит телефоном у студента, коли той перебував на передовій.
Коли військовиків побільшало, ми звернулись до міської влади й отримали підтримку міського голови Олександра Симчишина, і до цього часу наші військові-студенти мають пільги за рахунок міського бюджету. Це 50 відсотків оплати навчання для мешканців міської громади. Кілька років така фінансова підтримка для студентів-військовослужбовців надавалась з обласного бюджету, але наразі вона не діє.
Від початку збройної агресії росії проти України наші студенти і випускники боронять незалежність нашої держави на передовій. На жаль, на сьогодні 19 з них загинули. Святою справою для нас, як для кожного українця, є допомога фронту. Навесні 2023 року виграли громадський проєкт та створили навчально-тренувальний центр підготовки пілотів БпЛА, де необхідні знання отримали вже більше 40 військових. Колектив вишу системно надає волонтерську допомогу військовим підрозділам Хмельниччини, які нині боронять свободу України, зокрема коптери та інші технічні засоби спеціального призначення.
За заслуги перед Українським народом та за вагомий внесок у розвиток вітчизняної науки і освіти, підготовку висококваліфікованих фахівців, впровадження інклюзії та інноваційних методів навчання і виховання молоді трудовий колектив інституту неодноразово відзначений почесними грамотами Хмельницької міської ради, Хмельницької обласної ради, Хмельницької держадміністрації, нагороджений Грамотою Верховної Ради України. Також майже всі викладачі персонально нагороджені відзнаками Міністерства освіти та науки України, Міністерства соціальної політики, Міністерства юстиції та іншими.
Окраса території вишу, його духовний символ — парк “Сад Григорія Сковороди”, відкритий 2007 року разом з міською владою. У 2009 році у парку встановили пам’ятник Григорію Сковороді роботи Василя Корчового, талановитого скульптора, патріота, мого земляка з Божиковець. Цей пам’ятник видатному філософу став першим у незалежній Україні.
Традицією інституту вже стала спадкоємність. На різних спеціальностях навчаються діти, у когось і внуки, члени родин перших випускників. До речі, чимало студентів з багатодітних сімей, які здобувають освіту за пільговими умовами. Тобто виш соціально спрямований і цим особливий. Щоразу переконуюсь: найбільш дієвим інструментом популяризації нашого закладу є самі студенти, які розповідають про інститут, діляться враженнями в соцмережах і наживо. І це заслуга колективу, тому що навчати людей складних соціальних верств дуже непросто. Але є результат. Зараз не знаю сфери, де б не працювали наші випускники. І ще, характерною ознакою наших випускників та студентів є звичка вітатися з викладачами та працівниками вишу і це неймовірно приємно, бо свідчить про доброзичливу, дружню атмосферу, що панує у навчальному закладі.
Напередодні ювілею головне бажання — перемогти у війні з російським ворогом на українських умовах. Тоді все реформуємо, відбудуємо і разом змінимо на краще.