«Тепер у нас є не лише дім, а й майбутнє»
Війна, втрата рідних і вимушене переселення змінюють життя тисяч українських родин. Проте навіть у найскладніших обставинах з’являється надія, відновлюється відчуття безпеки та будується майбутнє, впевнені у Карітас Хмельницький УГКЦ.
Історія пані Олени та її онучок — приклад того, як системна соціальна робота може змінити долю сім’ї.
Коли пані Олена приїхала до Хмельницької області разом із трьома онучками, вона не знала, з чого починати. Війна забрала їхній дім, смерть доньки — відчуття стабільності, а відповідальність за дітей у 71 рік здавалася непосильною ношею.
Три онучки — 18, 13 та 10 років — пережили втрату матері, розлуку з батьком і вимушене переселення. У новій громаді дівчата замкнулися в собі, уникали нових контактів, відчували постійну тривогу та невпевненість у завтрашньому дні.
Саме в цей складний період сім’я була залучена до проєкту «Процвітання крізь шторм», який надає комплексні, орієнтовані на дитину послуги для сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах.
Після первинної оцінки потреб сім’ї було розпочато індивідуальний соціальний супровід (кейс-менеджмент у сфері захисту дітей). Соціальний працівник проєкту спільно з пані Оленою та у взаємодії з іншими фахівцями розробив індивідуальний план підтримки, спрямований на забезпечення безпеки, психосоціального добробуту та розвитку дітей.
Дівчата почали регулярно відвідувати психосоціальні заняття у Карітасі, а також брати участь у спільних батьківсько-дитячих заходах. Через арт-терапію, ігрові сесії та групові активності вони поступово навчалися висловлювати свої емоції, відновлювати довіру до дорослих і відчувати себе частиною спільноти. Паралельно діти були залучені до соціально-педагогічних програм — занять із фінансової грамотності, навчання здоровому способу життя, розвитку м’яких навичок, громадянських компетентностей та профорієнтаційних активностей.
Особлива увага в межах проєкту приділялася роботі з пані Оленою як опікункою. Вона брала участь у батьківських групах, групах взаємодопомоги та самопідтримки, отримувала індивідуальні консультації та психосоціальну підтримку. Саме такі групові зустрічі стали для неї джерелом внутрішнього ресурсу. Спілкування з іншими опікунами допомогло знизити відчуття ізольованості, підвищити впевненість у власних силах і знайти практичні рішення щоденних труднощів. Обмін досвідом сприяв формуванню мережі неформальної підтримки, яка зберігається й після завершення активної фази супроводу.
«Я перестала боятися, що не впораюся. Я зрозуміла, що не одна», — ділиться пані Олена.
Завдяки наставництву вона змогла краще зрозуміти потреби дітей, навчилася керувати власним емоційним станом і впевненіше відстоювати права онучок.
Сьогодні ця сім’я більше не живе в режимі виживання. Діти мріють, планують і відчувають, що їхній голос важливий. Пані Олена дивиться в майбутнє з упевненістю.
«Цей кейс показує, наскільки важливо працювати не лише з дитиною, а з усією сім’єю. Коли опікун отримує підтримку, а діти — безпечний простір для розвитку та соціалізації, зміни стають сталими. Саме в цьому полягає сила комплексного підходу проєкту», — зазначає соціальний працівник проєкту «Процвітання крізь шторм» Михайло Петришин.
Саме такі історії підтверджують ефективність проєкту «Процвітання крізь шторм» та його здатність змінювати життя вразливих дітей в Україні.
Карітас Хмельницький УГКЦ
