У Хмельницькому волонтерять навіть діти
Вулиця Проскурівська у середмісті ще з початку російсько-української війни, з 2014 року, стала справжнім волонтерським майданчиком, де благодійні акції на підтримку ЗСУ відбувалися шовихідного. За цей час підросли і стали справжніми українцями наші діти: вони з раннього дитинства знають, як і з чим ярмаркувати під час благодійних акцій, як виглядає скринька для пожертв на придбання для бійців тепловізорів, дронів, шоломів , автомобілів тощо.
З початку повномасштабного вторгнення серед сувенірних викладок у ярмаркових рядах з’являється все більше дитячих малюнків, виготовлених дітьми власноруч сувенірів, листівок, випечених смаколиків і т д. Активно ярмаркують наймолодші хмельничани нині, під час літніх канікул, заробляють кошти для своїх кумирів – бійців ЗСУ. Спільна корисна справа не лише об’єднує, а найцінніше – виховує патріотами. У багатьох з дітей волонтерством займається хтось з батьків, інші – беруть приклад з ровесників, ще інші отримали відповідний досвід у школах і мистецьких закладах, де для благодійних ярмарків діти виготовляють сувеніри та малюють. Результати доброчинної праці – на тій же Проскурівській, на ярмаркових викладках. Що пропонує малеча на Проскурівській для благодійних продажів?
Артем, 10 років:
“Я продаю ручки та олівці, щоб зібрати гроші для військових”.
Іван, 9 років:
“Я плету браслети з резинок і продаю їх. Всі кошти відаю на ЗСУ.”
Сашуня, 6 років:
“Ми з мамою змайстрували намиста і продаємо їх на ярмарку.”
Юрко, 7 років:
“Я малюю малюнки, де наші солдати вбивають російців, і відправляю їх нашим солдатам”.
Кирило, 10 років:
“Я продаю книги та іграшки, з яких я виріс. За ці гроші мама купує щось для військових у шпиталі”.
Іринка, 10 років:
“Ми з дівчатами Машею і Дашею продаємо солодощі, щоб купити білизну для військових в шпиталь”.
Таких історій сотні, і вони додають нам усім сили і впевненості у перемозі. Діти війни – це не лише сльози і обікрадене ворогом дитинство. Це – маленькі воїни, які знають, що й вони захищають рідну країну своєю любов’ю, вірою і працею.
Тетяна Руса.