Месниці на даху як арттерапія

У Хмельницькому обласному академічному драмтеатрі ім. М.Старицького реалізовують масштабний проєкт, мета якого — мистецька терапія для наших захисників. Робота триває у двох напрямках: підготовка вистави і реконструкція театрального фойє на першому поверсі, де буде створено інклюзивний простір зі сценою для людей з інвалідністю, серед яких і наші воїни. На реалізацію унікального проєкту хмельничани отримали грант — мільйон гривень від Українського культурного фонду.

“Лінія для життя” — таку назву отримала п’єса, написана хмельницькою драматургинею, керівницею драматургічної частини театру Мариною Бортник-Гулеватою. Це вже не перша її п’єса про події російсько-української війни. У листопаді 2022 року глядачі побачили виставу “Маріуполь. Надія на світанок”, написану у співавторстві з маріуполькою Мариною Пінчук. А нещодавно на сцені “Антракт” драмтеатру відбулося відкрите читання нової п’єси Марини Бортник-Гулеватої “Лінія для життя”. Режисер-постановник — Юрій Чайка. Прем’єра відбудеться 2 жовтня цього року, далі колектив планує поїздки містами України, в прифронтові зони та шпиталі.

Перед творчою групою постало нелегке завдання: створити виставу, яка буде цікава насамперед фронтовикам, але з умовою: вона не має бути тригером, не запускатиме механізму важких пережитих емоцій. Акцент робили на пошуку позитивних спогадів серед українських оборонців, які допомагали пережити важкі випробування. “Ми протягом червня провели низку зустрічей з військовими, зокрема і в шпиталях. Запитували про позитивні спогади з найважчих подій, — розповіла під час пресконференції Марина Бортник-Гулевата. — Ці історії різні. Але перше, що хлопці казали: не про війну, це ще більше ускладнить їх тригерні емоції. Тому п’єса дещо казкова, дещо абсурдна. Це не остаточний варіант п’єси, фінальний акцент буде під час прем’єри”.

Отож про що ж “Лінія для життя”? Вона не про фронт, вона — про наш тил. Героїні п’єси — мати, дружина та донька військових. Випадково зустрівшись на нічному даху міської багатоповерхівки, три героїні з різними особистими історіями, стають… месницями. Адже і в тилу є чимало покидьків, які наживаються на війні. І ця лінія життя між фронтом і тилом насправді дуже умовна: навіть тут, далеко від лінії розмежування (чим не Хмельницький?), можна вести “бойові” дії, караючи колаборантів та хабарників. Цю тему в п’єсі авторка вдало і точно розкрила через комізм, реальність нереального (абсурд), але ідея твору насправді глибока: як нас змінила війна. Адже теперішня лінія для життя — це маркер, вибір кожного з нас.

“Зустрічі творчої групи з військовиками відбувались із середини червня, фінальна була 11 липня, а з 1 серпня ми вже приступили до читання п’єси. Тобто, написання зайняло максимум два тижні, — розповіла авторка. — Тому для нас важливе публічне обговорення з військовими, їх матерями, дружинами, з психологами, аби вони оцінили те, що ми створили наразі, щоб ми могли, за потребою. внести корективи”.

До музичного оформлення вистави задіяний відомий хмельницький рок-гурт “STANZA”, який безпосередно дотичний до подій, емоцій фронту. Як розповів фронтмен колективу Андрій Журба, у виставі звучатимуть їхні пісні, а також на вірш авторки п’єси. Наразі “STANZA” працює над записом звукоряду.

Які враження від прочитаного акторами, учасниками вистави, від змісту п’єси? “Мій син зараз воює, і я впевнена, що така вистава підніме настрій і йому, і побратимам”, — сказала мама військовика. “Коли я почула про ідею вистави, були дещо скептичні думки, як це має бути, — поділилась враженнями військова психологиня Ірина. — Я працюю з військовими ще з 2015 року, для багатьох події війни — це драма, тригер, і вони хочуть перегорнути цю сторінку, яка дуже виснажує емоційно, психологічно. Але перегорнути з перемогою. Для них це дуже важливо. Тому, прослухавши п’єсу і вже бачачи майбутню виставу, я дуже приємно вражена. Адже це зробили за дуже короткий час, якісно і душевно. І це зовсім не тригерить, а, навпаки, наповнює позитивом”.

Як уже повідомлялось, локація для майбутньої прем’єри — перший поверх театру. Адже цей проєкт насамперед для людей з інвалідністю. “Завдяки відкритому читанню ми мали можливість об’єднати всіх учасників проєкту: акторок, режисера, сценографа, авторку п’єси, військових консультантів та наших партнерів — ГО “Інститут психосоматики та травматерапії”, — зазначив директор театру Андрій Ковальчук. — Ми вже пройшли довгий шлях до втілення нашого проєкту, в результаті отримали грант Українського культурного фонду — майже мільйон гривень. Основні кошти підуть на облаштування локації. Це сцена, яка буде розміщена на першому поверсі, в фойє. Це доступний простір для людей з інвалідністю. Усе більше й більше військових повертаються з різними проблемами здоров’я, на візочках, без кінцівок. У зв’язку з тим, що в театрі досі немає ліфта для таких осіб, ми над цим працюємо, але головна проблема наразі — відсутність фінансового ресурсу. Тому вирішили створити доступну локацію для хлопців та дівчат, військових і невійськових. Буде доступ і санітарної зони, до гардеробу. Це частина інклюзивної програми, яка є стандартною в країнах Євросоюзу: щоб людина з вадами фізичного здоров’я могла самостійно, без сторонньої допомоги, отримати доступ і подивитись виставу, отримати позитивні емоції. І саме тому вистава обрана для військових не про війну, а про тих, хто їх чекає тут, у тиловому підрозділі. І ми будемо максимально все робити, аби підтримати наших хлопців і дівчат, які повертаються і будуть повертатися додому з позицій. Тому частина проєкту — благодійні збори на дрони під час вистав”.

Мистецтво без бар’єрів і актуальна воєнна тематика стали і викликом, і реальною потребою сучасного українського театру. Хмельничани одними з перших в умовах воєнного стану почали це реалізовувати.

Тетяна Слободянюк