Із банківської працівниці — в селф-мейд художницю

У мистецькій залі музею історії м. Хмельницького відкрито першу персональну виставку з 47 акварельних робіт “Життя, яке намалювалося саме” в жанрах ботанічного живопису й пейзажу художниці Наталі Засорнової.

Із часу, як колишня банківська працівниця Наталя Засорнова твердо вирішила малювати, опанувати примхливу техніку акварелі, минуло всього чотири роки. І ось перша персональна виставка, яка подивувала і викликала захоплення не лише експонованими роботами, а й особистістю їх авторки, яка відважилася у зрілому віці кардинально змінити власне життя.

“Ця виставка — моя розповідь про зміни, які не лякають, а окрилюють. Вона про те, що кожен може стати творцем свого життя, якщо дозволить собі почати. Нехай мої картини стануть маленьким натхненням для тих, хто ще вагається”, — розповіла мисткиня. У сучасному світі таких називають self-made man, тобто прогресивними людьми, які зробили себе успішними особистостями завдяки власному прагненню до успіху. Всі їхні досягнення — результат власних зусиль, наполегливості та відповідальності. Пані Наталя здобувала майстерність в онлайн-школах з 2020 року і дуже інтенсивно навчалася. І вже, починаючи із 2022-го, її роботи експонувалися в колективних показах в Україні та кордоном. Розпочинала з так званого ботанічного живопису, який нині дуже актуальний у світовому мистецтві як своєрідне повернення до витоків живої природи. Цей мінімалістичний стиль передбачає філігранне відтворення життя рослини, квітки. Згодом, опанувавши філігранну боністику, мисткиня почала працювати над пейзажами. І в усьому цьому — величезна позитивна енергетика художниці, її бажання показати світу, наскільки прекрасна, неповторна кожна грань мінливого життя, яке не варто марнувати.

“Я народилася у Хмельницькому, — розповіла про себе художниця. — Але так вийшло, що втупила на економічний факультет в ХТІПО. Потім працювала на взуттєвій фабриці у відділі збуту, згодом у банку. У мене було постійне відчуття, що я не на своєму місці. Змінити роботу? А на яку? Роки йшли, діти росли. І нарешті 3 червня 2020 року я дозволила собі звільнитися. Згадую той день, бурхливі емоції, і досі відчуваю радість, що наважилася. Дуже вдячна своєму чоловікові за підтримку в один із найважливіших моментів мого життя. Але що далі? Чим займатися? І поки я думала над цим, настав грудень. Побачила в Інстаграмі інформацію про марафон з написання різдвяних листівок. Вирішила намалювати в подарунок рідним. Мені сподобався процес і навіть потішив результат. Захотілося вчитися далі. Фарби й папір увійшли в моє життя природно, ніби чекали на цей момент. Я малювала несподівано, іноді невпевнено, але щиро. З часом почала подавати заявки на участь в різних виставках-конкурсах. Радію, що мої картини були відібрані для виставок в Словенію, Київ, Львів, Одесу. Згодом були Італія, Будапешт, Польща”.

Тепер у планах художниці — взяти участь у міжнародній виставці Королівського Інституту художників акварелі (Великобританія). “Для цього потрібний високий рівень техніки, який неможливо досягти без навчання і практики. Тому мені є чим займатися наступні місяці”, — каже пані Наталя.

Серед присутніх на музейному вернісажі були й однодумці пані Наталі — студенти Університету третього віку, які також у поважному віці вирішили втілювати в життя свої відкладені раніше мрії: навчитись малювати, а робота й особистість авторки акварелей їх надихають. Про це розповів педагог, художник Радомир Міляр. Зі Львова до Хмельницького на виставку приїхала Вікторія Саєнко, нині переселенка, яка до повномасштабної війни мешкала в Харкові. Вона почала брати онлайн-уроки з живопису напередодні повномасштабного вторгнення. Каже, зустрілася вперше з пані Наталею у Львові, де була виставка ботанічного живопису. Приклад хмельничанки окрилив харків’янку. “Майже два роки, як покинула Харків, я не малювала, бо дорослі діти далеко, чоловік на фронті, а ось Наталин приклад допоміг знову взятися за омріяну справу”, — розповіла пані Вікторія. До речі, у неї також відбудеться її перша виставка 28 лютого в рідному Харкові.

Виставка “Життя, яке намалювалося саме” — благодійна. Донати та виручені кошти від проданих листівок зі світлинами власних картин пані Наталя планує перерахувати на придбання технічного обладнання для 37-ї бригади морської піхоти, де оператором дронів уже півтора року служить її старший син.

Тетяна Слободянюк