Спинімо кроки і схилімо голови в пам’ять про Героя…

11 травня – четверті роковини загибелі Миколи Тараса – воїна та історичного реконструктора, Почесного громадянина Хмельницької міської тергромади

Існують люди, які своєю енергією здатні наочно оживити для сучасності історію, видобувши її зі старовинних фоліантів і музейних вітрин. Микола Тарас був саме таким — людиною дії, інтелекту та честі.

Його шлях у Хмельницькому — це не просто біографія, а історія про те, як професія радіоінженера може поєднатися з майстерністю середньовічного зброяра, а щире музейне волонтерство і меценатство — з найвищою формою патріотизму.

Сьогодні ми згадуємо Миколу Тараса не крізь призму втрати, а крізь силу його духу та ті матеріальні та духовні скарби, які він залишив у спадок рідному місту. Його життя продовжується у кожному реконструйованому ним лицарському обладунку, у кожній музейній експозиції нашого музею та у вільній Україні, за яку воїн героїчно загинув.

Микола Тарас був непересічною особистістю, яка органічно поєднувала в собі технічний склад розуму та романтизм минулих епох. Народившись у Хмельницькому 27 березня 1982 року, він пройшов шлях від учня 5-ї школи до випускника Хмельницького національного університету. Здобувши фах радіоінженера, він володів тією рідкісною математичною точністю, яка пізніше дозволяла йому створювати досконалі репліки історичних обладунків для клубу військово-історичної реконструкції та моделювання «Cord Fortis», співзасновником якого він став. І ось де знадобились знання, акумульовані зі стосів історичної літератури, які, за словами Наталі Миколаївни – мами Колі, він «видобував» ночами з ліхтариком під ковдрою, аби нікому не заважати.

Протягом дванадцяти років Микола був добрим генієм і покровителем музею історії міста Хмельницького. Не будучи музейником за фахом, історичний реконструктор залишався величезним і вірним другом музею, його беззмінним волонтером, меценатом та експертом. Саме завдяки його зусиллям у 2013 році при музеї з’явилася студія історичної реконструкції, стилізації та реставрації «Репліка», а музейні зали наповнились унікальними експонатами: від макета подільської печі та реконструйованих лицарських обладунків до репліки трипільського ткацького верстата. Його пристрасть до історичної реконструкції не обмежувалася пошуковим, дослідницьким та ремісничим кабінетним затворництвом — він був завзятим учасником лицарських турнірів у Меджибожі, Кам’янці-Подільському, Хотині, Львові, Тустані, власноруч відтворюючи дух Середньовіччя, енергійно акумулюючи і гуртуючи навколо себе однодумців.

Ранок 24 лютого 2022 року визначив подальшу долю Миколи Тараса – він рішуче і беззаперечно обрав шлях воїна, ставши на захист маленького сина, дружини, матері та всієї України. Добровольцем він став до лав 86-го батальйону територіальної оборони, змінивши лицарські обладунки на сучасний військовий однострій. Його останній бій відбувся 11 травня 2022 року на Донеччині, у Шервудському лісі поблизу села Богородичне…

Тепер 11 травня є особливим днем для нас, музейників, — Днем пам’яті Миколи Тараса. У четверті роковини його загибелі ми згадуємо не лише Воїна, а й Істинного Лицаря Честі та вшановуємо його пам’ять.

Сьогодні Микола продовжує жити у просторі рідного міста. Рішенням Хмельницької міської ради йому присвоєно звання Почесного громадянина Хмельницької міської територіальної громади. У музеї історії міста Хмельницького створено інтерактивну Залу середньовічної реконструкції імені Миколи Тараса, де школярі та студенти під час відвідин музею можуть доторкнутися до предметів його особистої колекції, яку передала у фонд музею його мати Наталя Миколаївна. Навіть величезна монстера у мистецькій залі — жива окраса музею — вдячно нагадує про людину, яка вміла дбати про красу навколо себе, адже саме Микола допоміг доставити цю могутню рослину в музей з далекого села на Хмельниччині.

І такий він був в усьому – наш Коля: чуйний і надійний в допомозі, вірний своєму слову добрий друг, педантичний і скрупульозний історичний реконструктор, який докопувався до самої суті стосовно періодизації та матеріалів, точності лекал, історичності моделювання того чи іншого предмету реконструкції. Завжди завзятий, завжди цікавий, завжди енергійний, завжди безмірно людяний.

Історія Миколи Тараса — це історія про те, що справжнє лицарство не загубилось у бравадах колишніх століть на сторінках історичних підручників, а нині є реальним взірцем незборимості істинного лицарського духу для сучасників і прийдешніх поколінь.

Схилімо голови, вшановуючи світлу пам’ять Воїна та Істинного Лицаря Честі Миколу Тараса… Вічна Слава Герою!

Колектив музею історії міста Хмельницького