Пам’ятаємо подвиг
Порядні, працелюбні та сміливі воїни, які, не шкодуючи себе, захищали рідну землю від московського окупанта. Такими запам’ятаємо Сергія Оніщенка та Олега Лізанця.
Сергій Андрійович Оніщенко, 29 років. Народився та мешкав у місті Полонне на Хмельниччині. З дитинства захоплювався технікою. Після закінчення школи навчався у Козятинському міжрегіональному вищому ПТУ залізничного транспорту. Під час строкової служби в армії став сапером…
27 лютого 2022 року Сергій добровольцем: приєднався до З-ї окремої танкової бригади. З того часу воював Харківщині у складі інженерно-саперного підрозділу.
Командування цінувало молодшого сержанта Оніщенка за відповідальність, професійність та самовдосконалення. 2024 року пройшов підготовку командирів відділень у Великій Британії. 2025-го освоїв спеціальність пілота бомбера та став оператором БПлА інженерно-саперної роти.
Побратими цінували Сергія за невичерпну енергію, веселу вдачу та гостре почуття гумору.
«Його життєрадісність вражала нас, — розповів один з побратимів. — Навіть у найскрутніші моменти не втрачав оптимізму, підбадьорював нас своїми жартами. Був сміливим і надійним».
Захисник загинув 28 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Нововасилівка Харківської області. Сергій пожертвував найдорожчим, що мав, — власним життям, аби ми могли жити під вільним небом.
Олег Вадимович Лізанець, 36 років. Уродженець Шепетівки на Хмельниччині. Після школи опанував професію столяра у місцевому професійному ліцеї. Захоплювався боксом, легкою атлетикою та стрільбою. Потім була строкова та контрактна служба у Військово-морських силах. Згодом повернувся до цивільного життя.
2015 року Олег знову одягнув форму: під час АТО виконував бойові завдання на Донбасі. Після демобілізації повернувся до рідного міста, створив сім’ю…
24 лютого 2022 року добровольцем пішов до війська. Після короткої підготовки брав участь у боях на Харківщині у складі інженерно-саперної роти.
Його поважали за холоднокровність, лідерські якості та фаховість. Наприклад, на початку вересня 2022 року Лізанець з групою саперів під обстрілами створили проходи у ворожих мінних полях поблизу Балаклії. А потім разом з спецпризначенцями батальйону «Дике поле» штурмував та звільняв місто.
Коли характер війни змінився, опанував фах пілота важкого бомбера.
Для Олега поняття «бойове братерство» було не просто словами. «Він неодноразово ризикував власним життям, щоб витягти поранених з поля бою та передати медикам, — згадує один із побратимів. — Надійний, сміливий, товариський та справедливий».
Старший солдат Лізанець нагороджений відзнаками міністра оборони України, медалями «Золотий тризуб» та «Хрест доблесті».
Вірний військовій присязі, мужньо виконавши свій обов’язок, чоловік загинув 28 квітня 2026 року під час бойового завдання у Харківській області. Його життя обірвалося в бою за волю та незалежність України.
3-я важка механізована Залізна бригада
