«Сила семи джерел»: новий екомаршрут неподалік Хмельницького

У Летичівській селищній об’єднаній територіальній громаді створили екотуристичний маршрут для популяризації природної та історико-культурної спадщини громади й розвитку зеленого туризму. Адже тут свято шанують природні джерела з цілющою водою. Про них збереглися народні легенди та повір’я.

Маршрут об’єднує мальовничі природні локації, джерела, що здавна вважаються символами чистоти, сили й духовного відродження, а також знайомить із унікальними природними багатствами Летичівщини. Охочі відвідати цілющі джерела можуть скористатися мапою, причому маршрутів є два: піший й на власному авто.

«У нашій місцевості криниці копають при дорозі, щоб завжди ставали вони у пригоді подорожньому, знесиленій спрагою людині. Годилося нікому не жаліти води. Пригощаючи спраглого водою, говорили: «Пийте на здоров’я, нехай Бог дає вам силу». Ця традиція живе і донині. Рідко коли побачиш криницю без зелені — це традиційний кущ калини або верба, які прикрашають та оберігають воду від спеки. Кожна криниця в нашому мальовничому краю має свою назву та свою історію», – йдеться у повідомленні Летичівської громади у мережі Фейсбук https://www.facebook.com/photo/?fbid=1388406399990052&set=pcb.1388406593323366&__cft__[0]=AZbs8dIumJ1zvfIy1cND9NnLU5TxocmJCk-RvuylaJFHBdP9H6ZBMqSE2akH3eWjBNw38kBnDcCjLRsg2Q9S643KEfAVwA7-t13aiviClbYCo6zNhyMOTPYMo0gPzC0R6tEKYNKAjhnvnEGVrS3i-quy&__tn__=*b1H-R.

Отож подорожувальники мають можливість відвідати сім джерел:

джерело Святого Цілителя Пантелеймона у селищі Летичів та джерело «Вербова криниця» у селищі Летичів, «Юхимові джерела» в селі Горбасів (їх тут три), «Графське» джерело в селі Марківці та славнозвісне Чудотворне джерело Святого Онуфрія в Головчинцях.

Перша зупинка — джерело Святого Цілителя Пантелеймона в Летичеві

На узбіччі річки Вовк джерело пульсує з незапам’ятних часів. Колись біля нього велося бурхливе життя єврейської громади, яка турбувалась про свій побут. Неподалік, вище по ріці, був водяний млин, нижче — міські баня, пральня та цирульня. Вище, через дорогу, була двоповерхова синагога та ряди ремісничих єврейських будок та складів. Мешканці містечка, купці та торговці спускались до джерела напитись свіжої води, яке не замерзало і взимку. За свідченнями старожилів під час Другої світової війни, коли були знищені євреї з Летичівського ГЕТО, зруйновано синагогу та засипано криницю, що була на її території. Джерело кринички стало бити з більшою силою, ніби закликаючи людей не забувати людської трагедії.

Друга зупинка — джерело «Вербова криниця»

На березі річки Південний Буг на околиці Летичева з-під невеликого пагорба б’є джерело, яке у народі називають «Вербова криниця». Таку назву воно отримало від могутньої старої верби, що росте поруч. Джерело відоме ще з давніх часів своєю цілющою водою. Джерельна вода у давнину неодноразово рятувала місцевих жителів при тривалих облогах, коли річкову воду пити було неможливо. Криниця й досі напуває перехожих цілющою, прохолодною та смачною водою.

Третя зупинка — «Юхимові криниці» в селі Горбасів

Майже у центрі села є три джерела. Одне з джерел має назву «Юхимова криниця». За легендою, на місці, де тепер джерело, стояла хата, а жив у ній Юхим, який мав особливі здібності лікувати людей, тому отримав прізвисько Цілитель. По допомогу до Юхима-цілителя ішли люди звідусіль, про його чудодійні здібності знали далеко за межами села. Коли чоловіка не стало, дім, де він мешкав, зруйнували лиходії, а на тому місці почало бити джерело. Жителі села вірили в цілющу силу цього джерела, і саме тому у Чистий четвер тягнулися люди до Юхимового джерела за чудодійною водою. Вода взята з Юхимового джерела до сходу сонця – вважалася цілющою та оздоровчою. Сільські дівчата вмиваючись джерельною водою просили здоров’я та щасливої долі. В посушливі роки чесні вдови йшли до джерела чистили його, молились та випрошували дощу. В силу цих джерел люди вірять і нині.

Четверта зупинка — «Графське» джерело у селі Марківці

У народі його називають джерелом біля «звіринця». Така назва веде у далеку історію цього села, коли землі були передані графу Маркову у володіння. Граф привіз своїх кріпаків і почав велике будівництво: тут звели гуральню, конюшню, ферму та панський маєток. За переказами старожилів, якось граф натрапив на джерело, напився з нього і йому так сподобалася вода, що він наказав прокласти до нього бруківкою дорогу, щоб карета з панського маєтку могла проїхати до джерела на відпочинок, помилуватись навколишньою природою та дикими тваринами, які знаходились у панському звіринці біля джерела. Воду з нього графська родина брала для приготування їжі попри те, що у маєтку був свій колодязь. Джерельною водою і до сьогодні користуються місцеві жителі, вважаючи її цілющою.

П’ята зупинка —чудотворне джерело Святого Онуфрія у селі Головчинці

За легендою, дуже давно одному ченцеві-пустельникові під час молитви з’явився святий Онуфрій із пророцтвом про те, що відтепер на цьому місці буде джерело, що подарує людям Боже благословення. Тому сюди здавна прагнуть потрапити люди в надії на порятунок від недуг. Щороку, 25 червня, на день Преподобного Онуфрія, сюди приїжджають сотні віруючих, щоб почерпнути святої води, окропитися нею і помолитися Богу. Біля джерела збудовано каплицю та дві купальні: одна — літня та відкрита, інша — закрита, де можна зануритися в цілющу воду і в холод.

Воду, що тече з джерела невеличкою цівкою, місцеві жителі називають ще живою або срібною. Кажуть, що саме іони срібла, котрі є у воді, наділяють її цілющими властивостями, а заступництво Святого Онуфрія робить унікальною.

За інформацією Летичівської громади