«Час відважних»: у Хмельницькому презентували книгу хмельничанина, захисника України Євгена Ролдугіна, яка вийшла друком посмертно

У Хмельницькому ініціювали заснування літературної  премії імені  героя добровольця, воїна і письменника, кавалера державних нагород, Почесного громадянина міської  громади Євгена Ролдугіна, автора документальної повісті, яка вийшла друком посмертно.

Мистецький дворик  на Проскурівській увечері  минулої п’ятниці  був заповнений вщерть: сотні містян прийшли на презентацію книги Євгена Ролдугіна «Час відважних». Перша тисяча її примірників вийшла друком 22 червня цього року у видавництві «Пропала грамота». У ній захисник розповів про покоління добровольців 2014 року. Він відверто поділився своєю історією й про те, чому став учасником російсько-української війни.  Загальний наклад  книг – 10 тисяч, які вже розійшлися по Україні: від книгарень, бібліотек – до бліндажів,  де продовжують воювати побратими.  На жаль, свою першу повість про події, учасником і героєм яких став, 27-річний автор не встиг  побачити.

Хмельничанин Євген Ролдугін – з покоління вічно молодих героїв. Вони увійшли в наше життя, в наші серця ціною власного життя, юності, мрій, кохання. Вони  дивляться нам в очі  з своїх портретів-кубів у довжелезній  Алеї Героїв на затишній і  мирній, навіть коли завивають сирени, Проскурівській. Наші достойники, найпочесніші з хмельничан. Доля для захисту нації обирає особливих, які стають символами, мітками всього покоління. Він навчався у Хмельницькому технологічному багатопрофільному ліцеї імені Артема Мазура, згодом  вступив до Чернівецького університету. Там здобував освіту на географічному факультеті. Водночас був кандидатом у майстри спорту з панкратіону, пізніше – бразильським джиу-джитсу, з якого отримав “чорний пояс”, посмертно. Любив мандрувати,  цікавився історією і географією, писав вірші. Життя змінилося в 2013-ому.  В 17 років став  учасником Революції Гідності, а у 18 – воїном добровольчого батальйону «Свята Марія». Мав псевдо «Тунгус». Воював під Маріуполем. У 2015-му приєднався до батальйону ОУН , воював під Пісками, Авдіївкою. Тоді командував підрозділом батальйону «Братство». У перервах між ротаціями хлопець встигав їздити додому та здавати сесії в Чернівецькому університеті, адже пообіцяв мамі, що закінчить його. Та плани і обіцянки змінила повномасштабна війна, і Євген – знову в перших лавах добровольців.  Звільняв Київщину, Харківщину, був поранений. Встиг пройти курси парамедиків, став бойовим медиком 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Загинув 11 вересня 2022 поблизу селища Білогорівка на Луганщині. Він намагався врятувати пораненого побратима.

Презентація у Мистецькому дворику стала вечором пам’яті героя, де про Євгена розповідали батьки – Олена і Олександр Ролдугіни, класна керівниця, друзі спортсмени, а фронтові побратими по  відеозв’язку з фронту ділились спогадами про нього і враженнями і думками про книгу. Вона складна, бо автор порушує важливі філософські питання про сенс життя, буднів і цінностей, вектори яких змінила війна. Про ці речі Євген почав замислюватись з ранньої юності, поринув у вивчення історії України, і його патріотизм – не емоційна реакція на вторгнення рашистів, а світогляд глибоко мислячого інтелектуала. Він шукав відповіді і в собі, і в оточуючому світі, і в релігії, про це свідчать його  діалоги зі священиками у книзі. Та найвражаючі моменти оповіді – це реалії війни  на передовій, перші бої, перші втрати побратимів, кольори війни, яких набагато менше, ніж в мирному житті, бо смерть не обирає напівтонів, але  загострює сприйняття того, що, можливо, востаннє фіксуєш зором і відчуттями.

Серед  перших читачів книги й Хмельницький міський голова Олександр Симчишин. «Кожного з наших героїв ми зобов’язані завжди розуміти, що ми з вами живемо, працюємо, мріємо про наше обов’язково переможне українське майбутнє  завдяки кожному з наших героїв, – сказав він. – Хочу подякувати батькам, пані Олені і пану Олександру,  адже такі козаки, така молодь насправді виховується в дуже достойних сім’ях. Я мав честь знати Женю особисто. Ми познайомились на початку 2015-ого, був березень, День добровольця. Ми вперше це відзначали, і  Женя був з перших в нашій Хмельницькій громаді, хто отримав відзнаку міського голови «Воля і мужність». Ми її вручаємо людям, які боролися і боряться за волю України, які розуміють ціну свободи. Женя розумів, в чому цінність справжньої свободи. І  тому назва книги «Час відважних» – не пафосна метафора, а  реальність: зараз час відважних. Тільки відважні творять, звершують  історію. Женя був так само з перших трьох, хто отримував посвідчення воїна добровольця, бо вони не могли отримувати посвідчення учасника бойових дій (УБД), зате  його могла отримати людина, яка на одну ніч  встигала «зганяти» на лінію фронту, десь на третю лінію,  і отримати цю посвідку. Жені і таким, як він, що реально  воювали, було справжнім пеклом пройти надцять  кабінетів, щоб отримати цю посвідку. От тоді в Хмельницькому ми вирішили зробити для наших хлопців на своєму рівні, щоб вони мали оцей статус, бо вони його заслуговують. Потім час від часу ми бачились на різних заходах.  Востаннє ми спілкувались 25 квітня  2022 року. У нього виникло робоче питання, він написав мені  повідомлення у Вацаб. Написав,  що він вже командир взводу,  це 25-30 людей під його керівництвом перебували. Я досі зберігаю  все наше листування. Женю не можливо було не запам’ятати: особлива зовнішність, фізичні дані спортсмена, тобто непримітним він не був. Я звів його з потрібними людьми, які допомогли вирішити його проблеми.І  остання зустріч наша відбулася, коли ми вже прощалися з Женею, проводжали його як справжнього героя. Знаєте, те, що цей молодий хлопець залишив по собі такий твір, це теж свого роду подвиг. Обов’язково прочитайте цю книгу. Я прочитав її на одному подиху, десь за півтори години, вона читається неймовірно легко. Тому що вона  написана щиро, по-людськи. Коли я був студентом історичного факультету, я дуже любив вивчати історію воєн, на ІУ курсі ми вивчали історію з точки зору людиноцентризму, в сенсі того, як людина,  що стає воїном, його близьке оточення,  проживають війну. І ось ця історія – з точки зору людини у війні. Вона дуже сильно відрізняється  від офіційної історії.  Женина книга «Час відважних» – про людину всередині цієї історії, в епіцентрі. Це не про декоративний  героїзм, не про олов’яних солдатиків, вона про справжній героїзм справжнього воїна. Величезна кількість сторінок в цій книзі дає відповіді на багато питань, зокрема для молодих людей, які йдуть воювати. Перший бій, перший приїзд до табору.  Перші поранені, перші загиблі  побратими. Цьому не можна навчити насправді,  а в Жениній книзі  багато що можна з цього зрозуміти. Багато речей навіть тактичних, як-от, як  працювати на позиціях,  зі зброєю, як підбити танк, за який потім Женя отримав орден Богдана Хмельницького. Тобто, цей твір для усіх: для тих хто хоче стати воїном, хто хоче зрозуміти, що відчуває 19-річна людина, йдучи добровільно захищати  нас усіх. Коли батьки подарували мені цю книгу, я не думав, що вона мене так вразить. Це твір, який запам’ятовується на все життя. Я  впевнений, що він зараз нас бачить і чує наші слова вдячності за спадок, який він залишив для нас».

Міський голова також повідомив, що літературна премія імені Євгена Ролдугіна буде заснована в місті. Однозначно, це буде патріотична література, можливо, військово-патріотична,  можливо, для молодих літераторів, які оберуть  патріотичну тематику в творчості в різних жанрах. Цю ідею підтримали всі присутні, про повість у першоджерелі, тобто в рукописі, розповів журналіст, письменник, ексредактор газети «Проскурів» Богдан Теленько, який першим редагував твір молодого автора на його прохання.Також на шпальтах міської газети з’явились перші інтев’ю з героєм добровольцем.

Продовженням мистецького проєкту стала участь у вечорі пам’яті музикантів “STANZA” – відомого українського рок-гуртуз Хмельницького, створеногов 2009 році. Серед його учасників – Олександр Ролдугін, відомий музикант, гітарист колективу, та соліст Андрій Журба. Митці презентували нову рок-композицію, відеорядом якої стала фронтова хроніка, яку знімав Ролдугін-молодший.  До речі, від початку російсько-української війни, з 2014-го, колектив працює в складі волонтерської групи «Гайдамаки», збираючи на благодійних концертах кошти на допомогу ЗСУ, а також виступає перед нашими воїнами на передовій.

Тетяна Слободянюк.