Новий волонтерський проєкт

У КУ «Ветеранський простір» стартував проєкт для підтримки жінок із сімей, які втратили героя на війні, чи їх близькі зазнали полону, зникли безвісти, або нині захищають Україну на фронті. Це ініціатива ГО «Захист — об’єднання волонтерів» спільно з Українським жіночим фондом за фінансування уряду Великої Британії. Понад 60 учасниць проєкту, відібраних на конкурсній основі, безкоштовно опановуватимуть нові професії на чотирьох курсах. Це — водіння автомобіля, б’юті-індустрія (перукарська справа), ІТ-технології (менеджмент) та швейна справа.

У рамках проєкту вже розпочинаються курси для перших 12 бенефіціарок, які опановуватимуть керування автомобілем з отриманням водійського посвідчення. Про це розповіла керівниця ХКП «Ветеранський простір» та голова ГО «Захист — об’єднання волонтерів» Катерина Луцик: «У нас стартувала одна зі складових проєкту підтримки жінок, а саме перекваліфікація. Коли ми проводили опитування серед жінок, які курси вони хотіли б отримувати, виявилося багато охочих отримати водійське посвідчення, і після відбору і співбесід ми обрали 12 жінок, з якими разом з партнерами будемо працювати». Загалом за місяць надійшло 167 заявок. До речі, найбільше жінки якраз виявили бажання навчатись водійській справі, б’юті-індустрії, ІТ-сфері та швейній справі. На кожен курс по 12-15 людей. Загалом проєкт охоплює понад 60 бенефіціарок.

Про деталі автомобільного навчання розповіла представниця партнера проєкту — однієї з автошкіл міста Олена Галайко: «Для нас це не перший досвід волонтерської співпраці, і ми будемо навчати не просто керувати автомобілем, а й здобувати навички впевненості в собі, рішучості. Нині жінка, яка раніше цілком покладалася на чоловіка, має бути самостійною, не опускати руки. Навчальний курс триватиме понад два місяці. Теоретичні заняття місяць, тричі на тиждень. І після успішного складання іспитів ми зараховуємо жінок на практичний курс. Відтак вже підсумкові іспити будуть у сервісному центрі й нарешті отримання водійського посвідчення».

Хто учасниці проєкту і яка їх мотивація здобувати нову кваліфікацію? «Така ініціатива для нас дуже важлива, — розповіла хмельничанка Богдана, дружина загиблого військовослужбовця Дмитра Буряка. — Тому що ми не залишаємося наодинці зі своїми проблемами, а знаходимо дружнє коло, яке нам дуже потрібне, коли переживаємо втрату чи живемо у постійних переживаннях. Для нас це стимул рухатися далі, шукати опору не лише в собі, а й бачити її в інших. Чому саме водійські курси? Ми раніше з чоловіком планували разом отримати водійські посвідчення, це було б корисно. Але він загинув 10 листопада 2023 року, і все, що раніше спільно планувалося, відійшло на другий план. Мій Дмитро — військовий-контрактник ще з 2017 року. Він з Мелітополя, і коли в 2021 році у Дмитра закінчився контракт, ми переїхали до Мелітополя, повномасштабне вторгнення застало нас там. Нам довелося вибиратись з-під окупації, і коли приїхали в Хмельницький, найперше, що зробив чоловік, пішов до військкомату за повісткою. Пояснив своє рішення коротко: «Якщо не я, то хто?». Я наразі навчаюся на психолога і планую в подальшому виїжджати на позиції до військових, надавати психологічну допомогу. Отож коли матиму водійське посвідчення, буду більш мобільною, щоб виїжджати за першої ж потреби».

Чотири місяці тому втратила на війні батька-героя одна з наймолодших учасниць проєкту Єва. Каже, коли побачила на сайті «Захисту» інформацію про безкоштовні курси, одразу ж вирішила подати заявку, адже, уміючи водити автомобіль, отримуєш більше можливостей для працевлаштування, а стабільність, впевненість у завтрашньому дні для її родини зараз дуже потрібні.

Важкий шлях моральної реабілітації, мотивації до подальшого життя пройшла волонтерка, менеджерка проєкту, вдова загиблого героя Анастасія Ярова. «Війна вносить корективи не лише в життя нашої країни, а й життя кожної родини, якої торкнулася біда. І ці курси — можливість дати нову опцію, повірити у власні сили, щоб заробляти кошти, утримувати сім’ю, це впевненість для жінки, що вона не залишається наодинці. Спільна підтримка — це дуже важливо, намагаємося створити для цих жінок коло рівних, де одна одну підбадьорює, мотивує далі рухатися і не зупинятися. Бо й після закінчення війни на жінках буде велика відповідальність за свою сім’ю. Треба жити далі — в пам’ять про тих, кого ми втратили, і заради тих, хто нині нас захищає», — переконана волонтерка. І зазначила, що незабаром розпочнуть роботу всі курси з перекваліфікації, заявлені у волонтерській ініціативі.

Тетяна Слободянюк