Їх імена навіки вписані в історію:94 хмельничанина, які загинули в російсько-українській війні, посмертно стали Почесними громадянами Хмельницького

Найвищим акордом відзначення 591-ої річниці м. Хмельницького стала зворушлива і емоційна подія: вшанування пам’яті полеглих  героїв. Їх -94, майже сотня, наша, хмельницька.  Віднині  всі  вони- Почесні громадяни Хмельницької громади.

Вперше сцена драмтеатру, де й раніше відбувались урочистості з нагоди Дня міста, зустрічала гостей  стриманим світловим фоном, замість радісних пісень про рідне місто, святкових гірлянд і  безтурботного   гомону в  глядацькій залі, навіть заповненій ущерть  в цей день – стримана тиша. Втім вона особлива, бо всіх, хто  в суботу, 24 вересня, зібрався у ній, об’єднали    спільний біль і спільна любов. Це родичі і близькі наших героїв, які загинули, захищаючи Україну у російсько-українській війні, військовослужбовці, силовики, добровольці, які нині захищають нашу державу, чимало з них – після недавніх поранень.

Після скорботної хвилини мовчання до зали звернувся міський голова Олександр Симчишин:

« Кожному нашому героєві, кожному захиснику ми вручаємо сьогодні найвищу відзнаку нашої громади, і цю відзнаку отримують саме вони, наші герої. Ми не надавали звання почесного громадянина за поданням колективів, установ, організацій.. Це не нагорода від влади,  це нагорода від всієї громади.. Два герої – Уберт Мрачковський і Олександр Фарина – загинули до 24 лютого. 92 – після.Такий у нас цього року День міста. Так, у попередні роки це було, дійсно, свято, традиційне, очікуване. Але після 24 лютого у нас немає свят. І сьогоднішній день місто має військо-патріотичну тематику, заходи вшанування пам’яті наших полеглих  героїв, вшанування  тих, хто продовжує воювати».

Міський голова висловив щирі співчуття  родичам, і насамперед звернувся до  матерів, батьків,  дружин, дітей усіх 94 героїв: «Ми чудово розуміємо, як вам болить, як вам важко сьогодні отримувати ці нагороди, і знаходити в собі сили. Ми зобов’язані жити, тому що вони хотіли і вони хочуть з небес, аби ми жили, довго жили в пам’ять про них. Кожен з них –  герой. І для всіх нас велика честь , що відтепер Книга Почесних громадян поповниться ще 94-ма нашими воїнами, захисниками, справжніми героями.Це – найбільша відзнака. Вони заслужили ці нагороди навіть не за те, як вони загинули, вони заслужили за те, як вони жили.  Жили, як справжні чоловіки, як справжні воїни,  як справжні сини Вітчизни. Я пам’ятаю їх, як світлих людей. Коли ми ходимо на прощання, проводжаємо  в останню дорогу наших героїв,  журналісти дуже часто підходять до друзів, однокласників, запитують,  яким вони запам’ятали  нашого героя, і вони всі, як один, говорять: «Ми пам’ятаємо його світлим, чистим, порядним, чесним, майже завжди усміхненим, позитивним». Це правда. Вони були саме такими. І допоки ми живемо, ми зобов’язані їх пам’ятати. Я впевнений, що ми обов’язково переможемо в цій війні, ми обов’язково збудуємо нову щасливу Україну в пам’ять про кожного з наших героїв і заради наших дітей».

Нагороди отримували згорьовані матері і батьки,  рано овдовілі молоді дружини з  дітками, які піднімались на сцену, аби отримувати таткову нагороду. Про кожного з 94-ох героїв  була підготовлена коротка  розповідь,  вона нагадувала бойові зведення і карту гарячих точок України: від Дебальцевого, Бахмута, Салтівки, Пісків, Лисичанкська, Ізюму – до Краснобаївки, Маріуполя… У мирному житті вони були  різними, але навіть короткі біографічні фрази розповідають, які це були світлі, чудові люди. Загиблий доброволець, 30-річний Вадим Ангел, був художником у мирному житті. Нині в міській художній школі – посмертна виставка його робіт.  27-річний Євген Ролдугін –майстер спорту , письменник, активіст Майдану. За покликом серця воювали у полку «Азов», який у 2014-му був добровольчим і  зібрав під своє знамено мотивованих  молодих патріотів, Олексій Янін,  Богдан Демчук, член «Проскурівської сотні», Михайло Василенко – хмельницькі «азовці» загинули, захищаючи Маріуполь…

21-річний патріот Віталій Леськов загинув 5 липня. Мама, Тетяна, розповідає, тамуючи сльози: «Це мій один-єдиний син, він не дожив 17 днів до 22-річчя. Воював у  бригаді імені Чорних Запорожців. Був членом патріотичної організації «Сокіл. Хмельницький» . Закінчив школу, політехнічний коледж. Але хотів  бути українським воїном. Вперше  поїхав на війну у 16 років. У 18 вже воював в АТО. Коли  йшов на цю війну, сказав: «Мам, а хто тебе захистить, як не я?».

За виняткову волю, мужність, вірність присязі почесною  відзнакою міського голови «Воля та мужність»  у цей особливий день  були нагороджені наші воїни, які отримували нагороду особисто. Чимало з героїв – з важкими пораненнями. За декого, хто  в цей час перебуває на лікуванні,  отримували нагороди родичі.

«Мій  син Олег воював, захищав Україну на різних напрямках  Київському, Харківському,  Донецькому. Там був поранений під Бахмутом. Тепер проходить реабілітацію,   розповідає мама воїна  Ірина Омельчук.   Які мої материнські відчуття?  Хвилююсь завжди.  Але я  мама кадрового військового. Він ніколи не розповідає такого, що мене хвилює. Але я серцем відчуваю.  Олег з дитинства мріяв бути військовим. Закінчив наш Кам’янець-Подільський ліцей, потім академію військову, а потім вже почалась військова праця. Про поранення ми дізнались від його побратимів. Потім і Олег сказав, що в госпіталі. Але не зізнався, що поранений, сказав, що йому зробили операцію, бо підвернув ногу. Ми вже потім дізналися, наскільки складним було поранення».

Отримали почесні  грамоти та подяки  також наші воїни і силовики, бійці тероборони, які охороняють спокій нашого міста.

На вшанування пам’яті героїв і надання одноразової допомоги родичам загиблих з бюджету міської громади  було виділено 15 мільйонів 700 тисяч гривень. Про це повідомив напередодні  міський голова. І підкреслив: «Головне  тут  вшанування пам’яті. Маємо  робити все, щоб їхня загибель ніколи не була марною».

Та відбувалися в цей день і радісні події: у благодійному концерті в складі своєї рідної «Мистецької сотні «Гайдамаки» на вулиці, біля «Дитячого світу», співав  у супроводі оркестру ГУНП області  його соліст  Віктор Шайда.

Ще зовсім недавно він з двома синами воював на передовій.  Повернення воїна додому прискорили  контузія і поранення. Після одужання наш улюблений співак знову в строю: мистецькому, разом з волонтерами збирає кошти на військові автомобілі для ЗСУ.

Тетяна Слободянюк.

 

 

Back to top button